ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05"червня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
Суддів Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Ярцева С.В.
за участю представників згідно протоколу судового засіданні
від 05.06.07р. (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю науково-виробничого підприємства "Ліком" на
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
22.02.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 02.06.2005року
у справі № 17/42
за позовом ТОВ НВП "Ліком"
до Державної податкової інспекції Амур-Нижньодніпровського
району
м. Дніпропетровська
третя особа Державна податкова інспекція у Дніпропетровській
області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
ТОВ НВП "Ліком" звернулось до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової
інспекції Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська і
після уточнення позовних вимог просило визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення державної податкової інспекції у
Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №1822600/1 від
29.09.2004.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
22.02.05 у справі №17/42, яке залишено без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
02.06.2005, відмовлено в позові ТОВ НВП "Ліком"
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та
апеляційної інстанцій, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.
В своїй скарзі просить скасувати рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 22.02.2005р. та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
02.06.2005року у справі № 17/42 та припинити провадження у справі.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами попередніх
інстанцій при вирішені спору у даній справі порушено норми
матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні
представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх
сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
29.09.2004 р. було винесене податкове повідомлення - рішення №
182260/1, яким визначено податкове зобов'язання ТОВ НВП "Ліком" по
податку на додану вартість у розмірі 5600,00 грн.. та застосовані
штрафні санкції у розмірі 1500,00 грн., всього на суму 7100,00
грн.
Зазначене повідомлення - рішення було прийняте на підставі
акту перевірки №008006 від 20.08.2004 р. "Про результати
позапланової перевірки ТОВ НВП "Ліком" з питання дотримання вимог
законодавства України про оподаткування за період з 01.01.2003 по
01.04.2004 р.
За результатами перевірки встановлено, що позивачем у 1
кварталі 2003 р. до складу податкового кредиту віднесено податок
на додану вартість в сумі 1,4 тис. грн. на підставі податкової
накладної № 16 від 27.02.2003 р. по приватному підприємству
"Сапсан".
У 4 кварталі 2003 р. позивач включив до складу податкового
кредиту ПДВ в сумі 4,2 тис. грн. на підставі податкової накладної
№ 38 від 12.12.2003 р.
Відмовляючи в позові суди попередніх інстанцій виходили з
того, що податкові накладні №16 від 27.02.03р., №38 від
12.12.2003р. не відповідають вимогам п.п.7.1.2 п.7.1 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки
податкова накладна №16 від 27.02.03р. приватного підприємства
"Сапсан" була складена після виключення із Реєстру платників
податку на додану вартість, а податкова накладна товариства з
обмеженою відповідальністю "Дан" №38 від 12.12.2003р. складена
після прийняття рішення Оболонським районним судом м. Києва від
27.02.2003р., яким визнано недійсними установчі документи та
свідоцтво платника податку, з цих підстав включення ТОВ НВП
"Ліком" до податкового кредиту податку на додану вартість
вважається не підтвердженими податковими накладними, що є
порушенням вимог п.п.7.4.5 п. 7.4. ст.7 цього Закону.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає
такий висновок обгрунтованим з огляду на таке.
Спеціальним законодавством, що регулює порядок сплати податку
на додану вартість Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997р. № 168/97.
Відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Датою
виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно з
п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, вважається: дата здійснення першої з
подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. п. 7.4.5., п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
03.04.1997р. № 168/97 не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом
прийняття робіт (послуг) чи банківським документом який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Пунктом 25 Положення про реєстр платників податку на додану
вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79
( z0208-00 ) (z0208-00)
передбачено, що свідоцтво про реєстрацію діє до дати
його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених
законодавством.
Одночасно з анулюванням свідоцтва органи ДПС здійснюють
виключення платника податку на додану вартість із Реєстру.
Відповідно до підпункту 25.2 Положення № 79 ( z0208-00 ) (z0208-00)
,
виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та
анулювання Свідоцтва здійснюються у разі прийняття судом
(господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації
суб'єкта підприємницької діяльності чи скасування державної
реєстрації органом державної реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно копії рішення
Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003р. визнано
недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на
додану вартість ТОВ "Дан", а рішенням господарського суду
Дніпропетровської області №А2/3081 від 29.03.2002 р. скасовано
державну реєстрацію ПП "Сапсан".
Крім того, в матеріалах справи вбачаються копії акту № 128
від 10.06.2002 р. про анулювання Свідоцтва, про реєстрацію
платника ПДВ № 04408381, виданого 07.12.1999 р. платнику ПП
"Сапсан", затвердженого заст. Начальника ДПI у Кіровському районі
м. Дніпропетровська (а.с.66) та акту № 1 від 20.03.2003 р. про
анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 36728407,
виданого 07.11.2002 р. платнику ТОВ "Дан", затвердженого
начальником ДПI у Оболонському районі м. Києва (а.с.68).
Отже, податкова накладна № 16 від 27.02.2003 р. ПП "Сапсан"
була складена після виключення із Реєстру платників ПДВ, а
податкова накладна ТОВ "Дан" № 38 від 12.12.2003 р. складена після
прийняття рішення Оболонського районного суду м. Києва від
27.02.2003р., яким визнано недійсними установчі документи та
свідоцтво платника податку.
Відповідно до п.9.6 ст.9 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
свідоцтво про реєстрацію діє до дати його
анулювання.
З огляду на зазначене судова колегія Вищого адміністративного
суду вважає, що вищезазначені податкові накладні складені без
належних правових підстав, з порушенням вимог ст. 9 Закону України
"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
( 996-14 ) (996-14)
, п.п. 7.1.2. п. 7.1. ст. 7 Закону "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а тому ДПI правомірно здійснила
донарахування податку на додану вартість та застосувала штрафні
санкції до позивача.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального
права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Iнші доводи касаційної скарги не спростовують правильності
зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з
вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав
для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не
встановлено.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що касаційна скарга ТОВ НВП "Ліком"
задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 22.02.2005р. та постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
02.06.2005року у справі №17/42- залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221,223,230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ТОВ НВП "Ліком" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
22.02.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 02.06.2005року у справі №17/42 залишити
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Федоров М.О.
Судді
(підпис)
Брайко А.I.
(підпис)
Голубєва Г.К.
(підпис)
Карась О.В.
(підпис)
Рибченко А.О.
З оригіналом згідно
Суддя
Вищого адміністративного суду М.О.Федоров