ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Штульмана I.В., Лиски Т.О., Сороки
М.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу
судді апеляційного суду Донецької області від 26 серпня 2004 року
у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб
Ворошиловського районного суду м. Донецька, -
встановила:
У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказувала, щоIНФОРМАЦIЯ_1. вона звернулася за
захистом свого порушеного трудового права до Ворошиловського
районного суду м. Донецька зі скаргою на дії посадової особи
Донецької залізниці. Проте ухвалами районного суду від 08.12.2003
р. та 10.12.2003 р. зазначену скаргу разом із позовною заявою до
Донецької залізниці про поновлення на роботі було повернуто
заявниці. Вважаючи, що такими діями посадових осіб Ворошиловського
районного суду м. Донецька порушено її право на звернення до суду
за захистом порушених прав, ОСОБА_1 просила зобов'язати
Ворошиловський районний суд залучити до матеріалів справи
№2-4192/03 необгрунтовано повернуту скаргу.
Ухвалою судді апеляційного суду Донецької області від 26
серпня 2004 року в прийнятті скарги ОСОБА_1. було відмовлено на
підставі п.1 ст. 136 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до
Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному
ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій, посилаючись на
порушення норм процесуального права, просила вказане судове
рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до
апеляційного суду Донецької області.
Листом Верховного Суду України від IНФОРМАЦIЯ_2 на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу зі
справою було передано до Вищого адміністративного суду України для
вирішення в порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1, суд касаційної інстанції
відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо
відсутні підстави для скасування судового рішення.
Так, судом було встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до суду зі
скаргою на дії посадової особи Донецької залізниці, де вона
працювала і була звільнена. Зазначена скарга суддею була
повернута, як неподана у зв'язку із неусуненням недоліків. Але
заявниця вважала, що скарга на дії посадової особи повинна
розглядатися в одному провадженні зі справою за її позовом про
поновлення на роботі. Однак, як вірно зазначено судом, такі дії по
вирішенню питання про прийняття скарги до розгляду є
процесуальними і можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
У відповідності з роз'ясненнями викладеними в п. 1 постанови
Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами
справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних,
посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які
порушують права та свободи громадян" №13 ( v0013700-97 ) (v0013700-97)
від
03.12.1997 р., не можуть оскаржуватися до суду в порядку,
передбаченому гл. 31-А ЦПК, рішення, дії чи бездіяльність
службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, суду,
прокуратури, органів, уповноважених розглядати справи про
адміністративні правопорушення, щодо яких
кримінально-процесуальним, цивільним процесуальним законодавством,
законодавством про адміністративні правопорушення встановлено
інший порядок судового оскарження.
Оскільки ОСОБА_1оскаржувались дії суду, пов'язані зі
здійсненням правосуддя, то відмовляючи в прийнятті її заяви
апеляційний суд діяв згідно чинного на момент звернення
законодавства.
Зазначений висновок підтверджується роз'ясненнями наданими
Конституційним Судом України в своєму рішенні від 23 травня 2001
року
N 6-рп/2001 ( v006p710-01 ) (v006p710-01)
пунктом 4.2 якого визначено, що
відповідно до частини першої статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише
закону (частина перша статті 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
). Виключно законами України визначаються судоустрій
і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується
відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні
акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості
судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до
розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному
і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать
до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому
порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються
здійснення правосуддя, неможливий
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм процесуального
права та відсутні передбачені
ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підстави для його
обов'язкового скасування.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224,
230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу
судді апеляційного суду Донецької області від 26 серпня 2004
року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: