ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В.,
Гончар Л.Я., Матолича С.В., Кравченко О.О., при секретарі Мельник
I.М., за участі представників позивача Кеби Р.В та Капелюх Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі міста
Черкаси на рішення Господарського суду Черкаської області від 13
лютого 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 6 квітня 2006 року у справі за позовом
Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі міста
Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Заріна" про стягнення, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13 лютого
2006 року, залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 6 квітня 2006 року було
відмовлено у задоволенні вимог Управління Пенсійного фонду України
в Соснівському районі міста Черкаси до товариства з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім "Заріна" про стягнення.
В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те,
що чинним законодавством не передбачено сплати внесків до
Пенсійного фонду з операцій з оптового продажу ювелірних виробів.
Зазначені висновки обгрунтовуються посиланнями на пункт 9
Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,
згідно з яким документом, що підтверджує продаж ювелірного виробу
є касовий чек.
Також суди першої та апеляційної інстанції послалися на
підпункт 4.4.1 пункту 4.4. статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, застосувавши до даного
спору правила конфлікту інтересів.
УПФ в Соснівському районі міста Черкаси звернулося з
касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду
Черкаської області від 13 лютого 2006 року та ухвалу Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 6 квітня 2006
року скасувати та прийняти рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована посиланнями на неправильне
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального права, зокрема норм Закону України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
та
наявністю підстав для задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню із наступних підстав.
Згідно з пунктом шостим статті 1 Закону України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є,
зокрема суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють
торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і
дорогоцінного каміння.
Пунктом п'ятим статті 2 вищезазначеного Закону встановлено,
що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом
6 статті 1 цього Закону, є вартість реалізованих ювелірних виробів
із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння.
Отже, нормами вищезазначеного Закону встановлено суб'єкта
збору (платника) та об'єкт збору (вартість реалізованої
продукції).
Реалізація зазначених норм Закону має відбуватися у
відповідності до Порядку сплати збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів
України від 03.11.98р. №1740 ( 1740-98-п ) (1740-98-п)
.
Колегія суддів не погоджується з посиланнями судів першої та
апеляційної інстанцій на пункт дев'ятий вказаного Порядку, як на
підставу для відмови в позові про стягнення та висновку про те, що
операції, за результатами яких не видається касовий чек, не є
об'єктом оподаткування збором.
Згідно з пунктом дев'ятим зазначеного Порядку документом, що
підтверджує продаж ювелірного виробу із золота, платини і
дорогоцінного каміння, є касовий чек, що видається покупцеві, в
якому сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування
включається до загального податку, що сплачується під час купівлі
товару.
Отже, касовий чек є лише документом, який підтверджує продаж
та видається покупцеві.
Норми Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України
від 03.11.98р. №1740 ( 1740-98-п ) (1740-98-п)
, не можуть застосовуватися для
визначення об'єкту та суб'єкту сплати збору з продажу ювелірних
виробів з огляду на вищу юридичну силу, яку має Закон України "Про
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
.
Згідно з пунктом одинадцятим зазначеного Порядку платники
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зазначені у
пункті 6 цього Порядку, ведуть окремий облік продажу ювелірних
виробів із золота, платини і дорогоцінного каміння.
Пунктом шостим Порядку визначено, що платниками збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з продажу
ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і
дорогоцінного каміння, є підприємства і організації та фізичні
особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють
торгівлю ювелірними виробами із золота, платини і дорогоцінного
каміння.
Таким чином відповідач зобов'язаний вести окремий облік
продажу ювелірних виробів, що спрямовано на можливість визначення
та перевірки об'єкту оподаткування збором та своєчасності його
нарахування.
Частиною 4 статті 71 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
визначено, що
суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього
документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у
справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі
документи та матеріали. Вказаної вимоги судами першої та
апеляційної інстанцій не дотримано.
Судами попередніх інстанцій належним чином не досліджувалася
обставина фактичного обсягу продажу ювелірних виробів
відповідачем, обставина подання відповідачем звітності,
передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.98р.
№1740 ( 1740-98-п ) (1740-98-п)
, що унеможливлює розгляд позовних вимог по
суті.
Акти перевірок відповідача, які надані позивачем у якості
обгрунтування позовних вимог та містять посилання на звітність
відповідача судами першої та апеляційної інстанції не
досліджувалися, предметом судового розгляду не були.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції мали
керуватися саме нормами Кодексу адміністративного судочинства
України та витребовувати у відповідача звітність.
Колегією суддів не приймаються посилання судів першої та
апеляційної інстанцій на норми підпункту 4.4.1 пункту 4.4. статті
4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
з огляду на нижчевикладене.
Зазначеним підпунктом встановлено, що у разі коли норма
закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі
закону, або коли норми різних законів чи різних
нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне)
трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих
органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь
як платника податків, так і контролюючого органу, рішення
приймається на користь платника податків.
Отже, зазначеним підпунктом передбачено випадки можливості
неоднозначного трактування норм в межах одного закону чи
нормативно - правового акту, тобто норм закону чи норм акту між
собою, або можливість неоднозначного трактування різних законів чи
різних нормативно - правових актів.
Посилання на можливість неоднозначного трактування норм
Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
у оскаржуваних судових рішеннях
відсутня.
З урахуванням зазначеного судові рішення у справі підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи слід належно оцінити докази, що
мають значення для вирішення спору по суті, всебічно і повно
перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та заперечення
сторін, та, враховуючи зазначені вище обставини і вимоги
законодавства, прийняти законне та обгрунтоване судове рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Соснівському районі міста Черкаси задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 13 лютого
2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 6 квітня 2006 року скасувати, справу
направити на судовий новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і
оскарженню не підлягає крім як з підстав, у строки та порядку,
передбаченими ст.ст.237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий /підпис/ В.В.Харченко
Судді /підпис/ С.В. Матолич
/підпис/ Л.Я. Гончар
/підпис/ Н.В. Васильченко
/підпис/ О.О.Кравченко
З оригіналом вірно
суддя Н.В.Васильченко