ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.,
суддів: Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Федорова М.О.,,
Чалого С.Я.,
при секретарі: Коротких В.В.
за участю сторін: Пумпа О.Б., Осінчука В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу Бориславської міської ради Львівської області на
постанову господарського суду Львівської області від 27 грудня
2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 06 березня 2006 року у справі за позовом спільного
українсько-канадського підприємства Товариства з обмеженою
відповідальністю "Делакс-Україна" до Бориславської міської ради
Львівської області про визнання недійсним рішення від 06.06.2005
року, -
встановила:
У листопаді 2005 року позивач звернувся до суду з зазначеним
вище позовом. Просив визнати нечинним рішення Бориславської
міської ради Львівської області від 06.06.2005 року та зобов'язати
Бориславську міську раду Львівської області укласти з позивачем
договір оренди земельної ділянки розміром 12,9624 га за адресою по
вул. Трускавецькій в м. Бориславі.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06
березня 2006 року залишена без змін постанова господарського суду
Львівської області від 27 грудня 2005 року якою позов спільного
українсько-канадського підприємства Товариства з обмежено
відповідальністю "Делакс-Україна" задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач
звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
просить їх скасувати та постановити нове, яким відмовити у
задоволенні позову в повному об'ємі.
У судовому засіданні касаційної інстанції представник
Бориславської міської ради Львівської області підтримала вимоги
скарги з викладених в ній підстав, представник позивача вважав
постановлені рішення законними та обгрунтованими.
Розглянувши касаційну скаргу та перевіривши її доводи за
матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове
задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права,
які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи
і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи, постановлені судові
рішення мотивовані тим, що оскаржуване рішення Бориславської
міської ради Львівської області від 06.06.2005 року викладене в
протоколі ХХII сесії міської ради IV демократичного скликання
Бориславської міської ради, підпадає під визначення "рішення
державного чи іншого органу", а тому воно було визнано нечинним в
порядку адміністративного судочинства на підставі ст. 123
Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Крім того, судами зобов'язано відповідача укласти з спільним
українсько-канадським підприємством Товариством з обмеженою
відповідальністю (надалі - ТОВ) "Делакс-Україна" договір оренди
земельної ділянки розміром 12,9624 га за адресою по вул.
Трускавецькій в м. Бориславі, Львівської області, на підставі ст.
ст. 179, 181 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Разом з тим, при розгляді справи, суди обох інстанцій неповно
з'ясували обставини справи, внаслідок чого передчасно вирішили
спір та прийняли кінцеві рішення.
Так, задовольняючи позов, судами не було з'ясовано, чи може
бути протокольне рішення відповідача тим нормативно-правовим
актом, або актом індивідуальної дії, визначеним у ст. 17 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, яке оскаржується в порядку адміністративного
судочинства.
Приймаючи рішення щодо задоволення позову в частині
зобов'язання укласти з позивачем договір оренди змеленої ділянки,
з посиланням на положення Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
суди не звернули уваги на те, чи було дотримано порядок укладення
договору оренди земельної ділянки, встановлений ст. 124 ЗК
України, а саме, чи було прийнято радою відповідне рішення,
оскільки вирішення цього питання віднесено саме до виключної її
компетенції згідно ст. 12 ЗК України та ч.1 ст. 60, п. 34 ст. 26
Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Також судами не було належним чином перевірено питання щодо
розрахунку орендної плати за землю, адже це є одним із істотних
питань договору оренди, що регулюється Законами України "Про
оцінку земель" ( 1378-15 ) (1378-15)
, "Про державну експертизу
землевпорядної документації".
Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
завданням
адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів
фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері
публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і
службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних
управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Але ч. 2 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що до
адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії
чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків,
коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи
законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства
( 2747-15 ) (2747-15)
позивач може заявити кілька позовних вимог в одній
позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному
адміністративному суду .
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог,
які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше
не встановлено законом.
Як вбачається із матеріалів справи та оскаржуваних судових
рішень, спір розглянутий за правилами Кодексу адміністративного
судочинства. При цьому позовні вимоги також стосуються права на
земельний участок та зобов'язання укласти договір оренди.
Враховуючи, що спір між сторонами стосується у тому числі і
визнання права на землю та укладення договору оренди земельного
участка, що взагалі не є спором у сфері публічно-правових
відносин, то ця вимога повинна розглядатися окремо та не за
правилами адміністративного судочинства.
Розглядаючи справу, судам слід врахувати викладене в даній
ухвалі, а саме вирішити питання щодо можливості розгляду заявлених
вимог в одному провадженні, при цьому керуючись наведеними вище
положеннями закону.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково їх перевіряти, а допущені судами помилки
в застосуванні норм матеріального права призвели до неправильного
вирішення спору, усі ухвалені судові рішення по справі підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всіх передбачених
законом засобів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавство вирішити
спір.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 227, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,-
ухвалила:
Касаційну скаргу Бориславської міської ради Львівської
області задовольнити частково.
Постанову господарського суду Львівської області від 27
грудня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського
суду від 06 березня 2006 року по даній справі - скасувати, справу
направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: