ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,Маринчак Н.Є., Чалого
С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 03.05.2006р. у справі за позовом Волинського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ЗАТ "Хелс" про
стягнення штрафних санкцій, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач Волинське обласне відділення Фонду соціального
захисту інвалідів звернулось до господарського суду з позовом до
ЗАТ "Хелс" про стягнення 4 662 грн. 70 коп. штрафних санкцій за не
працевлаштування інвалідів у 2003р. згідно ст.. 19, 20 Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р.
№ 1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
.
Постановою господарського суду Волинської області від
27.02.2006р. задоволені позовні вимоги Волинського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
03.05.2006р. апеляційна скарга ЗАТ "Хелс" задоволена, а постанова
господарського суду Волинської області від 27.02.2006р. скасована,
ухвалене нове судове рішення, яким відмовлено в задоволені
позовних вимог.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 03.05.2006р., Волинське обласне відділення
Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з касаційною
скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить
скасувати вказану вище постанову Львівського апеляційного
господарського суду, залишити в силі постанову господарського суду
Волинської області, посилаючись на порушення норм матеріального
права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст.19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
від 21.03.1991р. № 875
в редакції, що діяла у 2004 році, для підприємств, установ і
організацій незалежно від форми власності і господарювання
встановлюється норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від
загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25
чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом. Відповідальність за незабезпечення наведених
нормативів покладена на керівників відповідних підприємств.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства
(об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих
інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують
відділенням Фонду України соціального захисту Iнвалідів штрафні
санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної
заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в
установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно пунктів 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
(із
змінами), робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або
ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі
та організації незалежно від форм власності та господарювання, де
створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда
вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам
робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване
спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК,
органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій Iнвалідів,
і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до п.5 вказаного Положення, підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 означеного Положення передбачено, що підприємства
інформують державну службу зайнятості та місцеві органи
соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні
посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до п.2.1. Iнструкції щодо заповнення державної
статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках",
затвердженої наказом Державного комітету статистики України від
06.07.1998р. № 244 ( z0464-98 ) (z0464-98)
, звіт за формою № 3-ПН подається
підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання,
місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно; у графі 4 (з графи
2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних
посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними
адміністраціями відповідно до ст.5 Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про зайнятість населення" ( 665/97-ВР ) (665/97-ВР)
;
для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту
і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також
для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних
робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії
громадян окремо під такими шифрами: ...14 - інваліди. Отже, звіти
за формою державної статистичної звітності № ПН містять вичерпну
інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для
працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.
Як встановлено матеріалами справи, чисельність працівників у
відповідача в 2003р. складала 185 чол., 4% від кількості працюючих
становить 7 чол. Тому фонд соціального захисту інвалідів нарахував
штрафні санкції за 1 нестворене робоче місце для інваліда та
відповідно нарахував штрафні санкції в сумі 4662 грн. 70 коп
Згідно ст. 250 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до
суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим
суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як зазначалося вище, згідно Порядку сплати підприємствами
(об"єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до
відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку
та використання цих коштів, затвердженої о Постановою Кабінету
Міністрів України віл 28.12.2001 р. № 1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
-
штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше
15 квітня року, що настає за звітним. Контроль за своєчасним і
повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не
забезпечують нормативу робочих місці,, здійснюють відділення Фонду
відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій у
встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх
стягнення у судовому порядку.
Як встановлено матеріалами справи, позовна заява
зареєстрована в господарському суді Волинської області
19.01.2006р, тобто з пропуском шестимісячного строку з дня
виявлення порушення інтересів, а саме 21.01.2004р.
Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що оскаржуване
судове рішення законне і обгрунтоване, порушень норм матеріального
чи процесуального права судом апеляційної інстанції при розгляді
цього спору допущено не було.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного
висновку про наявність підстав для скасування постанови
господарського суду Волинської області від 27.02.2006р. та відмови
в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2006р. -
без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :