ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
о - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є.,
Чалого СЯ.
при секретарі - Кулеша А.О.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаріу Виконавчої
дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову
господарського суду Кіровоградської області від 06.02.2006р. та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
20.04.2006р. у справі за позовом Одеської залізниці до Виконавчої
дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання
нечинним рішення, -
ВСТАНОВИЛА
Справа №К-22187/06 Доповідач ФадєєваН.М.
27.07.2005 р. Одеська залізниця (далі по тексту - позивач,
Залізниця) звернулась до Господарського суду Кіровоградської
області з позовом до Кіровоградського обласного відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі
Виконавчої дирекції (далі по тексту - відповідач, Фонд), в якому
просить визнати недійсним рішення Фонду від 13.06.2005 р. №259 про
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій,
неправомірних витрат, донарахування сум внесків та пені за
порушення законодавства по загальнообов'язковому державному
соціальному страхуванню.
Постановою Господарського суду Кіровоградської області від
06.02.2006 р. у справі №12/282 позовні вимоги Залізниці задоволено
в повному обсязі, визнано нечинним рішення Фонду від 13.06.2005 р.
№259 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових)
санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені
за порушення законодавства по загальнообов'язковому державному
страхуванню - в частині донарахованих страхових внесків у розмірі
573,77 грн., доутриманих страхових внесків у розмірі 197,85 грн.,
штрафу за неповну сплату страхових внесків у розмірі 19 785,08
грн., всього на загальну суму у розмірі 20 556,70 грн.; стягнуто з
Фонду на користь Одеської залізниці 85,00 грн. державного мита та
118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 20.04.2006 р. у справі №12/282 частково змінено постанову
Господарського суду Кіровоградської області від 06.02.2006 р.,
викладено резолютивну частину в наступній редакції: "Визнати
незаконним рішення від 13.06.05 р. №259 виконавчої дирекції
Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності про застосування та
стягнення з Пом ічнянської дистанції електропостачання, Одеської
залізниці, сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних
витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення
законодавства по загальнообов'язковому державному страхуванню - в
частині донарахованих в сумі 573 грн. 77 коп., доутриманих
страхових внесків - 197 грн. 85 коп., штрафу за неповну сплату
страхових внесків - 19 785 грн. 08 коп.; стягнути з Державного
бюджету України на користь Одеської залізниці судовий збір у сумі
85 грн.".
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої
дирекції не погоджуючись з постановою Господарського суду
Кіровоградської області від 06.02.2006 р. та постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2006
р. у справі №12/282 подало касаційну скаргу, в якій просить їх
скасувати, а в задоволенні позовних вимог Одеської залізниці
відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий
адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга
Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої
дирекції не підлягає задоволенню з наступних підстав.
"Гак, суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи
позовні вимоги Одеської залізниці виходили з того, що відповідно
до ст. 16 Закону України "Про залізничний транспорт"
( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
-1 соціальний захист працівників залізничного
транспорту загального користування здійснюється у встановленому
порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники
залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей
(утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним
транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг
встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними
договорами та угодами; Постановою Кабінету Міністрів України від
21.02.2001 р. №160 ( 160-2001-п ) (160-2001-п)
"Про реалізацію частин другої та
третьої статті 16 Закону України "Про залізничний транспорт"
( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
встановлено, що витрати підприємств залізничного
транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не
включаються до складу валових витрат цих підприємств.
З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій прийшли
до обгрунтованого висновку про те, що право працівників
залізничного транспорту на безоплатний проїзд є різновидом
соціального захисту, який зберігається також за працівниками
залізничного транспорту, які вийшли на пенсію по інвалідності чи
за віком, або були переведені на іншу роботу в цій галузі
внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а отже
внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у
зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, не нараховуються на
соціальні пільги, право користування якими надано працівникам
залізничного транспорту ст. 16 Закону України "Про залізничний
транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення
судових витрат суд апеляційної інстанції правомірно виходив з
того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(який застосовується до даних
правовідносин з 01.09.2005 р.) якщо судове рішення ухвалене на
користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд
присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові
витрати саме з Державного бюджету України (або відповідного
місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого
самоврядування, його посадова чи службова особа), а віднесення до
складу судових витрат збору на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу у розмірі 118,00 грн. Кодексом адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
не передбачено взагалі.
Посилання Фонду в касаційній скарзі на порушення судом
апеляційної Iнстанції вимог ст. 162 Кодексу адміністративного
судочинства України, не приймаються судового колегією до уваги з
огляду на положення ч. З ст. 162 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, відповідно до якої суд може
прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист
прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у
сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів
владних повноважень. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 224 Кодексу
адміністративного судочинства України не може бути скасовано
судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального
права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного
вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним
чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову
оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які
могли призвести до зміни чи скасування постанови
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2006
р. у справі №12/282 не встановлено.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі
Виконавчої дирекції на постанову Господарського суду
Кіровоградської області від 06.02.2006 р. та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2006
р. у справі №12/282 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 20.04.2006 р. у справі №12/282 залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді