У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: Смоковича М.I.
суддів: Весельської Т.Ф.
Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу судді Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня
2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника відділу
примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої
служби при Міністерстві юстиції України, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1. звернувся до суду зі скаргою на дії начальника
відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної
виконавчої служби при Міністерстві юстиції України щодо накладення
штрафу у зв'язку з виконанням наказу господарського суду м. Києва
за №27/9 від 01.11.2004 року.
Ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2005
року відмовлено ОСОБА_1 в прийнятті скарги за непідсудністю справи
даному судові.
У касаційній скарзі ОСОБА_1., не погоджуючись з постановленою
у справі ухвалою суду апеляційної інстанції, посилається на
порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить
скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення суду
апеляційної інстанції щодо правильності правової оцінки обставин у
справі та застосування норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за
таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. звернувся до суду зі скаргою
на дії начальника відділу примусового виконання рішень
Департаменту Державної виконавчої служби при Міністерстві юстиції
України щодо виконання наказу господарського суду м. Києва №27/9
від 01.11.2004 року. У скарзі зазначав, що ухвала Господарського
суду від 04 квітня 2005 року про накладення на нього, як на
заступника начальника Управління обслуговування державного
казначейства кошторисів бюджетних установ та інших клієнтів,
штрафу відповідно до вимог ст.88 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
за невиконання без поважних причин, у
встановлений державним виконавцем строк, законних вимог державного
виконавця щодо списання коштів з рахунку боржника.
При цьому, як видно з наявних матеріалів, ОСОБА_1. не
являється ні стягувачем, ні боржником, ні прокурором.
Відмовляючи ОСОБА_1 в прийнятті його позову, суддя
апеляційного суду виходив з того, що дії чи бездіяльність органів
державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов
господарських судів відповідно до статті 121-2 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
можуть бути оскаржені
тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу у
першій інстанції.
Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що
статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
право на таке оскарження дій, бездіяльності органів
державної виконавчої служби надано лише стягувану, боржнику або
прокурору.
Відповідно до статті 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
В рішенні Конституційного суду № 9-зп від 25.121997 року щодо
офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
зазначено, що частину 2 статті 55 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
необхідно розуміти так, що кожен, тобто
громадянин України, іноземець, особа без громадянства має
гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції
рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади,
органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо
громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що
їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і
свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи
перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в
суді.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції неправильно
застосував норми процесуального права та припустився помилки,
відмовивши ОСОБА_1 в прийнятті скарги за непідсудністю справи
даному суду.
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції допущено
помилку в застосуванні норм процесуального права, ухвала судді
Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2005 року підлягає
скасуванню, а справа направленню до належного суду за місцем
проживання позивача для вирішення питання про прийняття скарги.
Відповідно до вимог статті 19 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
адміністративні справи з приводу
оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи
бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються
інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами
за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Таким чином, оскільки адресою проживання позивача є АДРЕСА_1,
яка належить до Печерського району м. Києва, то справу слід
надіслати до Печерського районного суду м. Києва для вирішення
питання про прийняття скарги ОСОБА_1 до розгляду.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2005
року скасувати.
Справу за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника відділу
примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої
служби при Міністерстві юстиції України направити до Печерського
районного суду м. Києва для вирішення питання про прийняття
скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав,
передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя Т.А.Чумаченко