Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого Федорова М.О.

Суддів Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Гончаренко Р.С.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 22.05.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Акціонерного товариства "Лекхім" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 року

у справі № 28/22

за позовом Акціонерного товариства "Лекхім"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Акціонерне товариство "Лекхім" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення№146231/0 від 09.12.2004р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.03.2005 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 року у справі №28/22 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2005 року у справі № 28/22 в частині визнання недійсним податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 146231/0 від 09.12.2004 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 98 044,00 гривень та штрафних санкцій у сумі 49 022,00 гривень, і прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2005 року у справі № 28/22 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач та відповідач оскаржили його у касаційному порядку.

Позивач в своїй скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 року у справі №28/22 та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2005 року.

Відповідач в своїй скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 року у справі №28/22 в частині залишення без змін рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2005 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Обидві касаційні скарги вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішені спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задоволенню не підлягає, а касаційну скаргу Акціонерного товариства "Лекхім" слід задовольнити з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням №146231/0 від 09.12.2004р. відповідно пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 375 413,00 грн. (250 275,00 грн. основного платежу та 125 138,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акту №32/1-23-1/20029017 від 09.12.2004р. "Про результати позапланової документальної перевірки Закритого акціонерного товариства "Лекхім" ЄДРПОУ 20029017 з питань взаємовідносин з ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ", ЄДРПОУ 30576539 за період з 02.01.2002р. по 22.09.2004р." (далі - акт перевірки від 09.12.2004р.).

Як зазначено в акті перевірки від 09.12.2004р., перевіркою встановлено, що між АТ "Лекхім" (Покупець) та ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" (Постачальник) укладені договори на постачання природного газу.

Всього від ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" позивачем отримано 5 100 тис. м. куб. природного газу на суму 1 501 648,80 грн., в т.ч. ПДВ 250 274,80 грн. Податок на додану вартість по отриманим від постачальника податковим накладним на загальну суму 250 274,80 грн. віднесені позивачем до складу податкового кредиту, в тому числі у березні 2002 року -73 722,00 грн., у травні 2002 року -127 530,80 грн. та червні 2002 року - 49 022,00 грн.

Також в акті перевірки від 09.12.2004р. зазначено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22.09.2004р. визнані недійсними з моменту внесення змін до установчих документів, а саме з 27.05.2002р. Статут ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ", договір про продовження діяльності ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ", свідоцтво про державну реєстрацію та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" №37580105 виданого З1.01.2002р.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що на момент складання податкових накладних, суми ПДВ по яких були включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди, ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" було зареєстровано як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку та мало відповідне свідоцтво, і як наслідок, мало право видавати податкові накладні. Тому позивач відповідно до положень п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мав право на включення сум ПДВ по податкових накладних, виданих ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ", до складу податкового кредиту по факту їх отримання. Крім того, оскільки акт про анулювання Свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" складений ДПІ у Печерському районі м. Києва лише 31.01.2005р., тому у суду відсутні підстави вважати, що ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" на момент виписки наявних у позивача податкових накладних було особою, не зареєстрованою як платник ПДВ.

Скасовуючи частково рішення господарського суду першої інстанції, Київський апеляційний господарський суду мотивував тим, що ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" з 27.05.2002 року – дати, з якої рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22.09.2004 року визнано недійсним установчі документи ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" та свідоцтво про його реєстрацію як платника податку на додану вартість, не було платником податку на додану вартість і, відповідно, не мало права нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні, а тому АТ "Лекхім" необґрунтовано включило до податкового кредиту суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" податковими накладними №30382 від 27.05.2002 року та № 30465 від 17.06.2002 року.

Проте, визнати такий висновок суду апеляційної інстанції обґрунтованим не можна з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між АТ "ЛЕКХІМ" та ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ") платник податку на додану вартість - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

За змістом пункту 9.3 та пункту 9.4 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" особа, що підпадає під визначення платника податку відповідно до цього Закону, зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, який надає такій особі свідоцтво про реєстрацію як платника податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 9.1 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку на додану вартість.

Виходячи зі змісту згаданих положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між АТ "ЛЕКХІМ" та ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ"), платником податку на додану вартість є особа, яка зареєструвалася як платник податку на додану вартість та отримала свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між АТ "ЛЕКХІМ" та ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ") свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній з 31.03.2005 року) передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Порядок анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та виключення платників податку на додану вартість з Реєстру платників податку на додану вартість визначений у Положенні про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року (z0208-00) ("Положення № 79").

Згідно з абзацом 1 та абзацом 8 пункту 25.2 Положення № 79 (z0208-00) однією з підстав для виключення платника податку на додану вартість з Реєстру платників податку на додану вартість та анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість є прийняття судового рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

У цьому випадку датою виключення із Реєстру платників податку на додану вартість є відповідна дата прийняття судового рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (абзац 11 пункту 25.2 Положення № 79 (z0208-00) ).

Враховуючи викладене, у разі прийняття судом рішення про анулювання (визнання недійсним) свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, особа втрачає статус платника податку на додану вартість не раніше дати прийняття цього судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Дніпровського районного суду міста Києва про визнання недійсним, зокрема, свідоцтва про реєстрацію ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" як платника податку на додану вартість прийняте 22 вересня 2004 року. А тому, з урахуванням вимог пункту 25.2 Положення № 79, ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" могло бути виключене з Реєстру платників податку на додану вартість не раніше 22 вересня 2004 року - дати прийняття згаданого рішення.

Акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" як платника податку на додану вартість складено 30 червня 2005 року.

За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду стосовно того, що ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" не є платником податку на додану вартість з 27 травня 2002 року, а тому АТ "ЛЕКХІМ" необґрунтовано включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" податковими накладними № 30382 від 27.05.2002 року та №30465 від 17.06.2002 року, суперечить положенням статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (z0208-00) року.

Крім того, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між АТ "ЛЕКХІМ" та ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ") не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Виходячи зі змісту згаданих положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , платник податку на додану вартість вправі включити до податкового кредиту суми будь-яких витрат на сплату податку, якщо ці суми підтверджені, зокрема, податковими накладними. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не містить вимоги щодо необхідності корегування суми податкового кредиту платника податку у разі, коли після віднесення витрат на сплату податку до податкового кредиту установчі документи або свідоцтво про реєстрацію його контрагента платником податку визнано недійсними чи анульовано.

Оскільки відповідно до судового рішення свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість може бути анульоване не раніше дати прийняття судом такого рішення, посилання на судове рішення про визнання свідоцтва недійсним раніше дати прийняття цього рішення як на підставу для зменшення податкового кредиту інших платників податку, сформованого за податковими накладними, виписаними після дати визнання свідоцтва недійсним, суперечить положенням пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що на момент виписування податкових накладних у зв'язку із поставкою АТ "ЛЕКХІМ" природного газу за договорами на поставку, укладеними 11.03.2002 року, 17.04.2002 року та 22.05.2002 року, ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" було платником податку на додану вартість.

Акціонерне товариство "ЛЕКХІМ" з дотриманням вимог законодавства сплатило суми податку на додану вартість у складі ціни придбаного у ТОВ "Промислова компанія "ОЛМІ" природного газу, що підтверджується платіжними дорученнями.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що апеляційний господарський суд помилково скасував рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2005 року у справі №28/22 в частині визнання недійсним податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 146231/0 від 09.12.2004 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 98 044,00 гривень та штрафних санкцій у сумі 49 022,00 гривень, і прийняв в цій частині нове рішення, яким у позові відмовив.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задоволенню не підлягає, а касаційну скаргу Акціонерного товариства "Лекхім" слід задовольнити. Постанова Київського апеляційного господарського суду від . 16.08.2005 року у справі № 28/22 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2005 року залишається в силі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Лекхім" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 року у справі № 28/22 скасувати.

Рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.