УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Гончар Л.Я.
Матолича С.В.
при секретарі: Деревенському I.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
в м. Києві справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного
товариства "Московський машинобудівний завод "Авангард" на
постанову Київського апеляційного господарського суду від 22
грудня 2005 року у справі за позовом відкритого акціонерного
товариства "Московський машинобудівний завод "Авангард" до Фонду
державного майна України та закритого акціонерного товариства
"Пансіонат "Сонячна долина" про визнання недійсним наказу Фонду
державного майна України №1018 від 11 червня 2002 року; визнання
права власності на цілісний майновий комплекс, зобов"язання
повернути у власність цілісний майновий комплекс, за участі
третьої особи з самостійними вимогами Федерального агентства по
управлінню федеральним майном Російської Федерації про визнання
недійсним наказу Фонду державного майна України №1018 від 11
червня 2002 року, визнання права власності Російської Федерації
на цілісний майновий комплекс,-
в с т а н о в и л а:
Відкрите акціонерне товариство "Московський машинобудівний
завод "Авангард" звернулось до суду з позовом до Фонду державного
майна України та закритого акціонерного товариства "Пансіонат
"Сонячна долина" за участі третьої особи з самостійними вимогами
Федерального агентства по управлінню федеральним майном Російської
Федерації про визнання недійсним наказу Фонду державного майна
України №1018 від 11 червня 2002 року, визнання права власності
Російської Федерації на цілісний майновий комплекс.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18 липня 2005
року позов ВАТ "ММЗ "Авангард" задоволено, визнано недійсним наказ
ФДМУ №1018 від 11.06.2002 року "Щодо участі Фонду державного майна
України в закритому акціонерному товаристві "Пансіонат "Сонячна
долина"; визнано право власності ВАТ "ММЗ "Авангард" на цілісний
майновий комплекс пансіонату "Сонячна долина", що знаходиться в
селі Оленівка Чорноморського району Автономної Республіки Крим по
вул. Єлисєєва, 25, та складається з наступних об"єктів: спальний
корпус (загальна площа 3065 кв. м., літера "Б"); головний корпус
(загальна площа 2853 кв. м., літера "А"); склад - сарай (загальна
площа 201,6 кв. м., літера "Г-2"); будівля столової (загальна
площа 217,5 кв. м., літера "Д"; пральня - сауна (загальна площа
337.8 кв. м., літера "М-М1"; гаражі (загальна площа 305,1 кв. м.,
літера "Л"); котельня (загальна площа 207,1 кв. м., літера "Н");
адміністративно - господарський корпус (загальна площа 113,2 кв.
м., літера "У"); дворова убиральня (загальна площа 15 кв. м.,
літера "У"); вагон-їдальня (загальна площа 21кв.м.); приміщення,
прибудовані для розміщення дизельного генератора (загальна площа
20 кв. м., літера "ТП"; будівля насосної станції (загальна площа
56,5 кв. м., літера "Р"); водонапірна башня та артезіанська
свердловина (літера "А"); будівля над артезіанською свердловиною
(загальна площа 20,2 кв. м., літера "А"); Дк К-1 (загальна площа
120 кв. м., літера "Б"); ДкК-2 (загальна площа 120 кв. м., літера
"В"); будівля №1 (загальна площа 61,1 кв. м., літера "А"); кафе
"Юг" (загальна площа 128.3 кв.м., літера "А"); гуртожиток - барак
(загальна площа 510,8 кв. м., літера "А"); очисні споруд - насосна
станція (загальна площа 72 кв. м., літера "Б"); насосна станція та
матеріальний склад (загальна площа 18 кв. м., літера "А");
естакада, благоустрій - пішохідні доріжки бетонні, бордюр,
площадки тротуарні, тепломережа, каналізація, водопровідна мережа,
телефонізація, зовнішнє освітлення, кабельна лінія, огорожа з/б;
зобов"язано ЗАТ "Пансіонат "Сонячна долина" повернути на користь
ВАТ "ММЗ "Авангард" цілісний майновий комплекс пансіонату "Сонячна
долина", що знаходиться в селі Оленівка Чорноморського району
Автономної Республіки Крим по вул. Єлісєєва, 25.
Постановою Київського апеляційного господарського суду 22
грудня 2005 року рішення господарського суду міста Києва від 18
липня 2005 року скасовано, в позовних вимогах ВАТ "ММЗ "Авангард"
та вимогах Федерального агентства у правління федеральним майном
Російської Федерації відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного господарського суду,
ВАТ "ММЗ "Авангард", в касаційній скарзі просить скасувати
постанову Київського апеляційного господарського суду від 22
грудня 2005 року та залишити в силі рішення господарського суду
від 18 липня 2005 року.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відмовляючи ВАТ "ММЗ "Авангард" та Федеральному агентству з
управління федеральним майном Російської Федерації в позовних
вимогах, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не
дотримався порядку, встановленого статтями 2 і 4 Угоди між
Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та
регулювання відносин власності від 15 травня 1993 року та
Протоколом робочої зустрічі представників Держкоммайна Росії і
ФДМУ від 4 жовтня 1994 року і не надав необхідний пакет документів
у Держкоммайна Російської Федерації, а останнє, як уповноважений
орган сторони зазначеної вище Угоди, не заявило своїх майнових
вимог на пансіонат "Сонячна долина" у встановленому сторонами
Угоди порядку.
Ці висновки суду апеляційної інстанції грунтуються на
матеріалах справи та наданих доказах.
З матеріалів справи вбачається, що 30 грудня 1922 року Росія
і Україна, як окремі республіки, будучи учасниками
багатостороннього Договору про утворення Союзу Радянських
Соціалістичних Республік погодились на встановлення спільних основ
і плану всього народного господарства з єдиним бюджетом. Виходячи
з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН, реалізуючи
право вільного виходу із Договору та Біловезькі угоди 1991 року
учасники Союзу констатували припинення існування СРСР, як суб'єкта
міжнародного права. Вільного господарства всіма учасниками Союзу
було закладене територіальний принцип.
Iз здобуттям незалежності Україною майно і фінансові ресурси
підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного
підпорядкування, розташованих на території України, у тому числі і
майно спірного пансіонату, стали власністю України відповідно до
ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи, організації
союзного підпорядкування, розташовані на території України"
( 1540-12 ) (1540-12)
. Одночасно з цією базовою нормою, ст. 7 Закону для
окремих випадків розподілу майна Кабінетові Міністрів України було
доручено провести переговори і укласти угоди з урядами інших
республік колишнього СРСР з питання визначення їх власності на
території України і власності України на території інших
республік. Таким чином, визначення власника державного майна
бувшого СРСР здійснюється, перш за все, нормами міжнародного
права.
Предметом даного позову не є суперечка про тлумачення та
застосування нижчезазначеної міждержавної Угоди.
Між Україною та Російською Федерацією з метою врегулювання
відносин власності була укладена Угода про взаємне визнання прав
та регулювання відносин власності від 15.05.1993 року, яка
ратифікована Україною 22.06,1993 року. Вказаною угодою (ст.1)
Сторони підтвердили перехід у їх власність відповідно до
національного законодавства майна підприємств, установ,
організацій, їх структурних одиниць та підрозділів колишнього
союзного підпорядкування за територіальною ознакою.
Поряд з цим, Сторони передбачили можливість визначення іншого
правового статусу об'єктів соціальної сфери та іншого майна на
основі цієї Угоди в порядку, визначеному статтями 4, 5 та 11.
Положення статті 4 Угоди від 15.01.1993 року самі по собі не
визнають право власності Сторін на конкретні об'єкти соціального
призначення, а лише дають можливість Сторонам порушити питання про
своє право власності. Вищевказаною Угодою, крім підтвердження
приналежності майна структур союзного підпорядкування відповідній
Стороні за місцем його перебування, передбачено також, що майно
Сторони, яке розташовано на території іншої Сторони, отримує
відповідний правовий статус за оформленими протоколами між
органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном
(ст. 11 Угоди). Таким уповноваженим органом від України є Фонд
державного майна України, на який покладено виконання функцій щодо
прийняття рішення по врегулюванню майнових претензій між Україною
і Росією (Постанова Верховної Ради України №217 від 20.10.1994
року). Від Росії таким органом є Держкоммайна Російської Федерації
та його правонаступник - Федеральне агентство по управлінню
федеральною власністю Російської Федерації.
У відповідності зі статтями 2 і 4 Угоди від 15.01.1993 року
Протоколом робочої зустрічі представників Держкоммайна Росії і
Фонду державного майна України від 04.10.1994 року затверджено
Порядок проведення робіт з документами з визнання прав власності
Російської Федерації на об'єкти, розташовані на території України,
і прав власності України на об'єкти, розташовані на території
Російської Федерації. За вказаним Порядком підготовлений пакет
документів надається підприємствами - балансоутримувачами майна в
Держкоммайна Росії, що розглядає їх і направляє Стороні
місцезнаходження (у Фонд державного майна України). У свою чергу
Фонд держмайна України розглядає їх у місячний термін з моменту
реєстрації і направляє свій висновок у Держкоммайна Росії.
Погоджені рішення Сторін про взаємне визнання прав власності
оформляються спільними Протоколами. До відповідного узгодження по
процедурі, передбаченої Протоколом і Порядком майно є державною
власністю України.
Як вбачається з матеріалів справи позивач - ВАТ "ММЗ
"Авангард" не дотримався даного порядку, не надав необхідний пакет
документів у Держкоммайна Російської Федерації (Федеральне
агентство по управлінню федеральною власністю), а останнє, як
уповноважений орган Сторони зазначеної вище Угоди, не заявляло
своїх майнових вимог на пансіонат "Сонячна долина" у встановленому
Сторонами Угоди порядку.
Таким чином, остаточним етапом визнання права вказаної
власності при наданні необхідних документів має бути протокол про
взаємне визнання прав власності за Російською Федерацією,
підписаний Фондом державного майна України і Федеральним
агентством по управлінню федеральним майном Російської Федерації,
Проте, спірний об'єкт Сторонами Угоди не розглядався і відповідний
протокол відсутній. За таких умов у позивача та третьої особи з
самостійними вимогами відсутні правові підстави вимагати від
відповідачів вилучення майнового комплексу пансіонату "Сонячна
долина", визнання недійсним наказу ФДМУ № 1018 від 11.06.2002 року
та визнання права власності на будівлі та споруди цілісного
майнового комплексу пансіонату. Отже, вказаний майновий комплекс
до даного часу правомірно належить Україні.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про
управління майном, що є у загальнодержавній власності" ( 2116-12 ) (2116-12)
від 15.12.11992 року функції по управлінню таким майном покладено
на Кабінет Міністрів України та підвідомчі йому органи. За
дорученням КМУ від 03.01.2002 року № 15549/96 щодо створення
господарських товариств на базі майна санаторно-курортних та
оздоровчих закладів, розташованих на території АРК, будівництво
яких велось підприємствами колишнього союзного підпорядкування,
Фонд державного майна України наказом від 11.06.2002 року № 1018
виступив засновником ЗАТ "Пансіонат "Сонячна долина" на базі
майнового комплексу пансіонату "Сонячна долина" (вул. Єлисеєва,
25, с. Оленівка Чорноморського району АРК), що відповідає нормам
чинного законодавства.
Посилання на те, що міждержавна Угода від 15.05.1993 року не
ратифікована Російською Федерацією, і тому не набула чинності, не
є в даному випадку перешкодою для її застосування. Відповідно до
Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року
(дата набуття чинності для України 13.06.1986 року) договір або
його частина застосовується тимчасово до набрання договором
чинності, якщо держави, які брали участь у переговорах, домовились
про це в якийсь інший спосіб (п. п. б п, 1. ст. 25). На підставі
розпорядження Президента Російської Федерації № 273-рп від
08.11.1993 року російська Сторона запропонувала тимчасово
застосувати положення вказаної Угоди у відносинах між Україною та
Російською Федерацією. Домовленість щодо тимчасового застосування
Угоди досягнута шляхом обміну нотами Міністерства закордонних
справ Російської Федерації № 331н/усс від 24.11.1993 року та
Міністерства закордонних справ України № ДПУ/17 від 11.01.1994
року.
Суд першої інстанції без повного врахування вимог Закону
України "Про підприємства, установи, організації союзного
підпорядкування, розташовані на території України" ( 1540-12 ) (1540-12)
та
Угоди між Україною і Російською Федерацією від 15.01.1993р.
визначив правовий статус спірного майна всупереч вказаним нормам.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної
інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно
дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне
та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального
та процесуального права.
Оскільки судове рішення відповідає вимогам матеріального та
процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з
підстав, наведених в касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Московський машинобудівний завод "Авангард" залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 22 грудня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України Харченко В.В.