Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на дії виконавчого комітету Новомосковської міської ради та начальника Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання" м. Новомосковська, -

встановила:

В квітні 2001 року ОСОБА_1. звернувся до суду в інтересах своїх та ОСОБА_2. із зазначеною скаргою на дії виконавчого комітету Новомосковської міської ради та начальника комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання" м. Новомосковська (КП "ЖЕО" м. Новомосковська), в якій просив визнати незаконним зняття виконавчим комітетом з балансу КП "ЖЕО" м. Новомосковська житлового двоквартирного будинку АДРЕСА_1, а також визнати незаконними дії начальника КП "ЖЕО" м. Новомосковська щодо зняття цього ж будинку зі свого балансу, оскільки, на думку скаржника, були порушені його права на обслуговування приватизованого житла.

В обгрунтування скарги ОСОБА_1. вказував, що будинок, в якому він проживає разом зі своєю дружиною - ОСОБА_2., рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 19.08.1998 р. №370 був знятий з балансу КП "ЖЕО" м. Новомосковська. Звернувшись до суб'єктів оскарження з питанням про поновлення його порушеного права на обслуговування приватизованого житла, 09.04.2001 року заявник отримав відмову. Вказані дії вважав порушенням вимог п.п.4-6 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) і просив суд зобов'язати виконавчий комітет Новомосковської міської ради усунути зазначені порушення.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2005 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1., ОСОБА_2. було відмовлено.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями,  ОСОБА_1. та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту дослідження обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, просили вказані судові рішення скасувати й ухвалити нове, яким скаргу задовольнити.

Листом Верховного Суду України від 06.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) №2482-ХII від 19.06.1992 р., утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що квартира заявників, приватизована її попереднім власником, до 22.07.1998 року перебувала на балансі Пересувної механізованої колони №36.

22.07.1998 року рішенням Новомосковської міської ради №325 з метою поетапної передачі на баланс місцевих Рад відомчого житла, будинок НОМЕР_1був знятий з балансу Пересувної механізованої колони №36 та переданий на баланс КП "ЖЕО" м. Новомосковська.

01.08.1998 року житловий фонд ПМК №36 було безкоштовно передано КП "ЖЕО" м. Новомосковська.

19.08.1998 р. у зв'язку з приватизацією обох квартир в будинку НОМЕР_1виконавчим комітетом прийнято рішення про зняття будинку з балансу КП "ЖЕО" м. Новомосковська.

Судом також встановлено, що ні з ПМК №36 ні з КП "ЖЕО" м. Новомосковська заявниками угод про участь у затратах на утримання чи обслуговування будинку та прибудинкової території не укладалось.

Відповідно до ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1. та відмовили у задоволенні його скарги.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в касаційній скарзі доводи зазначені висновки судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.

Відповідно до ст. 86 КАС України (2747-15) , виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні справи судами правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,  колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2005 року - залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .

Судді: