УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15"травня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
Суддів Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Гончаренко Р.С.
за участю представників згідно протоколу судового засіданні
від 15.05.07р. (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Голосіївський завод
стінових матеріалів і конструкцій" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 18.07.2005 року
у справі № 25/92
за позовом ВАТ "Голосіївський завод стінових матеріалів і
конструкцій"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.
Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Голосіївський завод стінових
матеріал конструкцій" звернулось до господарського суду м. Києва з
позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №
0001751504/0 від 18.03.2003р., яким до позивача застосовано
штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1400,00 грн. за затримку
граничного- строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання
по земельному податку.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.05.2005р. у
справі № 25/92 позов ВАТ "Голосіївський завод стінових матеріалів
і конструкцій" задоволено в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
18.07.2005 року, рішення місцевого господарського суду скасовано
та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної
інстанції, позивач оскаржив його у касаційному порядку. В своїй
скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного
господарського суду від 18.07.2005 року та залишити в силі рішення
господарського суду м. Києва від 23.05.2005 року.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом другої інстанції
при вирішені спору у даній справі порушено норми матеріального та
процесуального права.
Обгрунтовуючи скаргу позивач наполягає на тому, що вимоги
відповідача про сплату штрафних санкцій є погашеними внаслідок
того, що вони не були заявлені в процедурі банкрутства позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні
представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх
сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що
касаційна скарга ВАТ "Голосіївський завод стінових матеріалів і
конструкцій" задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на
підставі висновків акту перевірки № 29-15/05 від 17.03.2003р.
своєчасності подання Відкритим акціонерним товариством
"Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій" платіжних
доручень до установ банку відповідачем прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0001751504/0 від 18.03.2003р., яким згідно
пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
до Позивача було застосовано
штрафні (фінансові) санкції на суму 1400,00 грн.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та
відмовляючи в задоволені позову ВАТ "Голосіївський завод стінових
матеріалів і конструкцій", апеляційний господарський суду виход ив
з того, що позивачем було порушено строк подання до установ банків
платіжних доручень при сплаті земельного податку, оскільки
останнім днем граничного строку сплати суми вказаного податкового
зобов'язання було 02.04.2001р., а позивачем подання платіжного
доручення фактично було здійснене тільки 21.09.2001р. Вказаний
факт не заперечувався і самим позивачем по справі.
Такий висновок апеляційного господарського суду судова
колегія Вищого адміністративного суду України визнає обгрунтованим
з огляду на таке.
Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків
зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,
зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти
календарних днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1
статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, у разі
коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом,
такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, та
визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Пунктом 5.1 ст. 5 цього ж Закону передбачено право платника
податків самостійно визначати суму податкових зобов'язань та
узгоджувати таку суму податкових зобов'язань шляхом подання
податкової декларації. Абзацом 1 пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону
встановлено, що податкові декларації подаються за базовий
податковий (звітний) період, який дорівнює:
календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів,
наступних за останнім календарним днем звітного (податкового)
місяця;
календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом
40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем
звітного (податкового) кварталу (півріччя);
календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім
календарним днем звітного (податкового) року;
календарному року для платників податку на доходи фізичних
осіб, - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Відповідно до абз. 2 пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
під
терміном "базовий податковий період" слід розуміти податковий
період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.
Згідно з п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
податковий (звітний) період дорівнює
кварталу.
Підпунктами 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що платник
податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового
зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації,
протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем
відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.
4 Закону для подання податкової декларації.
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у податкове зобов'язання,
самостійно визначене платником податків у податковій декларації,
вважається узгодженим з дня подання такої декларації.
У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму
податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених
Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у
розмірах, передбачених п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Також, відповідно до п.2.1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкове
зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до
бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та у строки визначені цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що останнім днем граничного
строку сплати суми вказаного податкового зобов'язання було
02.04.2001р. Позивачем, подання до установ банків платіжного
доручення при сплаті земельного податку, фактично було здійснене
тільки 21.09.2001р., тобто з порушенням граничного строку.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає
увагу на те, що ухвалою господарського суду м. Києва від
15.02.2002р. у справі № 23/137 було порушено провадження у справі
про банкрутство ВАТ "Голосіївський завод стінових матеріалів і
конструкцій" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів
боржника до закінчення провадження по цій справі, яка потім, як
видно з пояснень представника позивача, була припинена.
Після порушення справи про банкрутство позивача, до
господарського суду, який розглядав цю справу, відповідачем
11.04.2002р. було подано заяву про визнання його кредитором.
Судова колегія погоджується з висновками Київського
апеляційного господарського суду, що факт порушення у справі про
банкрутство позивача та введення мораторію на задоволення вимог
його кредиторів, яке мало місце до прийняття оскаржуваного
податкового повідомлення-рішення, не має істотного значення для
визнання останнього недійсним.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності
зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з
вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав
для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не
встановлено.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального
права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що касаційна скарга ВАТ "Голосіївський
завод стінових матеріалів і конструкцій" задоволенню не підлягає,
а постанова Київського апеляційного господарського суду від
18.07.2005 року у справі № 25/92- залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221,223,230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Голосіївський завод стінових матеріалів
і конструкцій" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.07.2005 року у справі № 25/92-без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Федоров М.О.
Судді
(підпис)
Брайко А.I.
(підпис)
Голубєва Г.К.
(підпис)
Карась О.В.
(підпис)
Рибченко А.О.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду М.О.Федоров