ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Бим М.Є.
суддів: Гордійчук М.П., Леонтович М.П., Маринчак Н.Є., Чалого
С.Я.
при секретарі: Мельник I.М.
з участю: представника Прилуцької ОДПI- Вихор Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової
інспекції на рішення Господарського суду Чернігівської області від
27 січня 2005 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 21 березня 2005 року, у справі № 11/336 за
позовом Прилуцької ОДПI до Приватного підприємства "Оніс" та
Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліфф Палас" про визнання
угоди недійсною, -
ВСТАНОВИЛА:
Прилуцька об'єднана ДПI звернулась до суду з позовом до ПП
"Оніс" та ТОВ "Кліфф Палас" про визнання недійсною угоди
купівлі-продажу кукурудзи укладеної між відповідачами в 2003 році,
стягнення з ПП "Оніс" на користь держави вартості кукурудзи в
розмірі 195000,00грн., стягнення з ТОВ "Кліфф Палас" на користь
ПП "Оніс" отриманих за спірною угодою коштів в розмірі
195000,00грн. В обгрунтування позовних вимог Прилуцька ОДПI
посилалась на те, що рішенням Подільського районного суду м.Києва
від 11.05.2004р. визнано недійсним Статут та установчі документи
ТОВ "Кліфф Палас", що свідчить про те, що це товариство при
укладенні спірної угоди діяло всупереч інтересам держави і
суспільства.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27
січня 2005 року, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 21 березня 2005 року, у
задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями Прилуцькою ОДПI
подано касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів
попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права та неповне
дослідження ними обставин справи.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і
процесуального права, правової оцінки обставин у справі,
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з
наступного.
Господарськими судами встановлено, що в листопаді 2003 року
між ПП "Оніс" та ТОВ "Кліфф Палас" було укладено усну угоду
купівлі-продажу, на виконання якої ПП "Оніс" отримало від ТОВ
"Кліфф Палас" кукурудзу в кількості 590,909 тон на загальну суму
195 000 грн., що підтверджується податковою накладною від
30.11.2003р. №26, а ПП "Оніс" здійснено оплату за отриману
кукурудзу. Тобто, умови даної угоди сторонами було виконано.
Оскільки правовідносини між відповідачами виникли та
припинились до набрання чинності новим Цивільним кодексом України
( 435-15 ) (435-15)
, тому судом першої інстанції правильно визначено, що до
даних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, так як відповідно до пункту 4
Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
2003 року щодо цивільних відносин, які виникли до
набрання чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, положення
цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли
або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно ст. 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо угода
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, то при наявності умислу в обох сторін - у разі
виконання угоди обома сторонами - у дохід держави стягується все
одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною
з другої сторони стягується у дохід держави все одержане нею і все
належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При
наявності ж умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за
угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою
або належне їй на відшкодування виконаного стягується в дохід
держави.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно
до ст. 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є її укладання з
метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та
наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання
відповідних наслідків.
Правильною є позиція судів попередніх інстанцій щодо того, що
для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому
конкретно виявилась завідомо суперечна інтересам держави і
суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір
на досягнення цієї мети.
Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням
місцевого суду про визнання установчих документів однієї сторони
договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки
предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність
установчих документів вимогам чинного законодавства, а не
наявність протиправного умислу при укладенні угод, що мали місце
під час підприємницької діяльності суб'єкта.
Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не
тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його
державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного
державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то
третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової
угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому
законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин.
Вина також може бути підтверджена обвинувальним вироком суду
відносно посадових осіб підприємства, однак, такий доказ вини з
боку ПП "Оніс", як і докази, що особа, яка підписала оспорювану
угоду, не мала повноважень на її підписання, - відсутні.
Господарськими судами встановлено, що час укладення спірної
угоди ТОВ "Кліфф Палас" перебувало на податковому обліку, зокрема,
було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств і
організацій України, а також складало податкові накладні під час
укладення спірної усної угоди.
Контролюючий орган, відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, ст.
ст. 5, 21, 81 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
зобов'язаний самостійно визначати суму податкового
зобов'язання платника податків в разі, якщо платник податків не
подає у встановлені строки декларацію.
Ухилення однією із сторін від сплати податків після
здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України не
може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою
адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб
суб'єкта підприємницької діяльності.
Як встановлено господарськими судами та вбачається з
матеріалів справи, в даному випадку перевірка відповідачів з
питань дотримання податкового законодавства податковим органом не
проводилась і рішення такого органу про встановлення податкового
зобов'язання платників податків стосовно цих відповідачів, не
приймалось.
Також скаржником не було надано суду інших доказів на
підтвердження щодо донарахування ТОВ "Кліфф Палас" податків чи
інших обов'язкових платежів. Отже, отримання ПП "Оніс" товарів, а
ТОВ "Кліфф Палас" коштів не свідчить про їх намір ухилитись від
сплати податків.
Щодо вказаного рішення Подільського районного суду м. Києва,
на яке посилається позивач, то таким було встановлено той факт, що
документи на реєстрацію підписувалися засновниками ТОВ "Кліфф
Палас" - Миколенко С.М. та Врублевським В.В., тобто встановленими
особами, однак, створення даного підприємства здійснювалося з
порушенням законодавства.
Відповідно до п. 4.13 Iнструкції про порядок обліку платників
податків, затв. Наказом ДПА України № 80 ( z0172-98 ) (z0172-98)
від
19.02.1998р., усі документи, перелічені в пунктах 4.7 - 4.12 цієї
Iнструкції, подає особисто власник, засновник (власники,
засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або
призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи
приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи,
довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників,
засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.
Згідно ст. 29 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
юридична особа набуває
цивільних прав і приймає на себе обов'язки через свої органи, що
діють у межах прав, наданих їм законом або статутом, яким
визначається і порядок обрання або призначення цих органів.
У відповідності до ст.41 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угодами
визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення,
зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також, ст.ст.
42, 43 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що угоди можуть укладатися
і в усній формі, якщо вони виконуються в момент їх укладення та з
поведінки особи видно її волю укласти угоду.
В даному випадку така воля підтверджується наданням по
спірній угоді податкової накладної та оплатою коштів по ній.
Разом з тим, згідно із ст. 9 Закону України "Про підприємства
в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, підприємство діє на підставі Статуту, який
затверджується власником майна і в якому визначаються власник та
найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі
діяльності, його органи управління і порядок їх формування. Ст.ст.
14, 16 зазначеного Закону також передбачено, що управління
підприємством може здійснювати особисто його власник або органи і
посадові особи призначені власником, а саме дирекція або директор
підприємства (керівник).
Відповідно до діючого законодавства юридична особа приймає на
себе цивільні права та обов'язки через свої органи. Органи
юридичної особи - це призначені або обрані ті особи.
Отже, наявність прямого умислу та корисливої мети на ухилення
від сплати податків може бути встановлено виключно у фізичних
осіб. Фізична особа яка діяла від імені підприємства (як і
посадова особа) визнається винною тільки за вироком суду.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного
висновку, що визнання недійсними статуту та установчого договору
ТОВ "Кліфф Палас" з моменту його укладення, а також свідоцтва про
реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту внесення
в реєстр платників ПДВ, - не є підставою відповідно до ст. 49 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
для визнання угоди недійсною, оскільки його
контрагенти по договору можуть нести відповідальність лише при
наявності вини.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судами
першої та апеляційної інстанції дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, судові рішення відповідають чинному
законодавству України і підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Чернігівської області від 27 січня 2005 року та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2005
року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді