ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення
Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2005 року
та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 22 квітня
2005 року у справі за позовом ОСОБА_1до ВДВС Деснянського
районного управління юстиції м. Чернігова та Управління Державного
казначейства України в Чернігівській області про стягнення
матеріальної і моральної шкоди, -
встановила:
В жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним
позовом, в якому вказувала, що на виконанні у ВДВС Деснянського
районного управління юстиції м. Чернігова знаходився виконавчий
лист НОМЕР_1 Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення
на її користь з відділу освіти Чернігівської міської ради 2324,78
грн. заборгованості по оплаті праці.
24.06.2004 р. державним виконавцем ВДВС Деснянського
районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття
виконавчого провадження щодо примусового виконання зазначеного
рішення суду.
21.07.2004 р. державним виконавцем винесено постанову про
арешт коштів боржника, проте 28.07.2004 р. ВДК в м. Чернігові
повернуло вказану постанову без виконання.
Наступною постановою державного виконавця від 24.09.2004 р.
виконавчий лист НОМЕР_1 було повернуто стягувачу відповідно до ст.
40 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
26.10.2004 р. позивачка повторно подала до ВДВС Деснянського
районного управління юстиції виконавчий лист НОМЕР_1 для
примусового виконання. Однак відповідач передбачених законом
заходів щодо виконання рішення суду не вжив, у зв'язку з чим
ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідачів 2324,78 грн.
матеріальної шкоди та 1000,00 грн. моральної шкоди, завданої їй
внаслідок невиконання рішення суду.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26
січня 2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено
повністю.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 22
квітня 2005 року апеляційну скаргу позивачки задоволено частково
та скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у
стягненні з ВДВС Деснянського районного управління юстиції м.
Чернігова на її користь моральної шкоди. В цій частині ухвалено
нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у
розмірі 1000 грн. задоволено. В решті рішення районного суду
залишено без змін.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями в частині відмови у задоволенні позову, ОСОБА_1
звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в
порядку визначеному ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій,
посилаючись на порушення норм матеріального права, просила вказані
судові рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення,
яким стягнути з відповідачів на її користь 2324,78 грн.
матеріальної шкоди.
Листом Верховного Суду України від 07.11.2005 р. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу зі
справою було передано до Вищого адміністративного суду України для
вирішення в порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги в частині вимог
щодо скасування рішення суду першої інстанції про відмову у
стягненні з ВДВС Деснянського районного управління юстиції 2324,78
грн. матеріальної шкоди, колегія суддів апеляційного суду
обгрунтовано виходила з того, що вказана сума фактично є
заборгованістю по оплаті праці позивачки і рішенням Деснянського
районного суду м. Чернігова від 26.03.2004 р. вже стягнута на її
користь з управління освіти Чернігівської міської ради.
Зазначений висновок апеляційного суду підтверджується
наступним.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про
практику застосування судами законодавства про оплату праці" від
24.12.1999 р. №13, визначено, що належним відповідачем у справі за
позовом про оплату праці є та юридична особа, з якою позивачем
укладено трудовий договір.
Разом з тим, слід мати на увазі, що матеріальна шкода,
заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою,
яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними,
між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина
зазначеної особи.
Виходячи з наведеного та фактичних обставин справи,
встановлених судами попередніх інстанцій, слід зазначити, що
відповідачем - ВДВС Деснянського районного управління юстиції в
даному випадку, ніяких дій, які б могли бути прямо чи
безпосередньо обумовлені причинним зв'язком із виникненням боргу
по оплаті праці на користь ОСОБА_1 у розмірі 2324,78 грн. вчинено
не було. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від
26.03.2004 р. вказана сума була стягнута на користь ОСОБА_1 з
Управління освіти Чернігівської міської ради, а не ВДВС
Деснянського районного управління юстиції.
Факт невиконання виконавчою службою рішення суду щодо
стягнення коштів не може бути основою для визнання суми боргу
спричиненням матеріальної шкоди стягувачу, проте є самостійною
підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про
визнання таких дій неправомірними.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові
рішення в оскаржуваній частині постановлені з дотриманням норм
матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231, Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, п.7
Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення, а рішення
апеляційного суду Чернігівської області від 22 квітня 2005 року та
змінене ним рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від
26 січня 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя О.I. Панченко