К-4192/06 Про відмову у реєстрації транспортного засобу - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 червня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб Зіньківського МРЕП ДАI УМВС України у Полтавській області, -

встановила:

В серпні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії посадових осіб Зіньківського МРЕП щодо відмови у реєстрації транспортного засобу, посилаючись на те, що йому незаконно було відмовлено в реєстрації придбаного ним автомобіля "Форд-Сіера", відносно якого рішенням суду від 01.10.2003 р. визнано за ним право власності.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 березня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 16 червня 2005 року, скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб Зіньківського МРЕП ДАI УМВС України у Полтавській області щодо відмови у державній реєстрації автомобіля "Форд-Сіера", 1987 р.в. було залишено без задоволення.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм Конституції України (254к/96-ВР) та норм матеріального права, просив вказане судове рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Листом Верховного Суду України від 06.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено судамипопередніх інстанцій, свідоцтво про реєстрацію належного ОСОБА_1 автомобіля "Форд-Сіера", 1987 року випуску має ознаки підробки. Крім того, відсутні дані про сплату податків та зборів при імпорті вказаного автомобіля на територію України згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" від 07.12.2000 р. №2134-III.

Відповідно до ст. 67 Конституції України (254к/96-ВР) , кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 (1388-98-п) р. (далі - Правила), реєстрація транспортних засобів скасовується, якщо буде встановлено, що документи, які засвідчують особу власника, підтверджують правомірність придбання транспортного засобу або право на користування та розпорядження ним, є фіктивними чи підробленими.

За таких обставин, суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що суб'єкт оскарження, відмовивши в реєстрації автомобіля ОСОБА_1, діяв у межах своєї компетенції, визначеної нормативно-правовими актами, які регламентують порядок реєстрації транспортних засобів.

Посилання заявника в касаційній скарзі щодо порушення судами Закону України "Про власність" (697-12) та норм Конституції України (254к/96-ВР) , якими закріплено принцип недоторканості приватної власності, не відповідає дійсності та спростовується наступним.

Нормами Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про власність" (697-12) закріплені гарантії недоторканності приватної власності.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 41 Конституції України (254к/96-ВР) , право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з пунктом 6 статті 4 Закону України "Про власність" (697-12) діяльність власника може бути обмежена чи припинена у випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України.

Такі обмеження діяльності транспортних засобів, враховуючи специфіку експлуатації автомобіля, як джерела підвищеної небезпеки і водночас об'єкта права власності, встановлені Законом України "Про дорожній рух" (3353-12) , Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок та Правилами дорожнього руху.

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про дорожній рух" (3353-12) , державна реєстрація і облік транспортних засобів здійснюється органом Державної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, а їх порядок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог пункту 14 Правил, не приймаються до реєстрації та перереєстрації транспортні засоби, ідентифікаційні номери вузлів і агрегатів яких знищено або перероблено.

Згідно з пунктом 31.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (1306-2001-п) , експлуатацію таких транспортних засобів заборонено.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення скарги

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для його обов'язкового скасування.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують та до уваги взятими бути не можуть.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 червня 2005 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .