ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
іменем України
10 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Смоковича М.I.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В.,
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній
інстанції адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетек"
(далі - ТОВ "Телетек") до Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПI у Голосіївському
районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ДПI у Голосіївському районі м. Києва
на рішення Господарського суду м. Києва від 14 червня 2005 року
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26
жовтня 2005 року,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2005 року ТОВ "Телетек" звернулось до суду з
позовом ДПI у Голосіївському районі м. Києва про визнання
недійсним податкового повідомлення - рішення № 000252626/0 від 10
лютого 2004 року (далі - податкове повідомлення).
Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що перевірка, на підставі
якої прийнято податкове повідомлення, відповідачем не проводилась,
акт перевірки позивачем не підписувався та від підпису позивач не
відмовлявся. До того ж додало, що відповідно до п. 6.1 ст.6 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон) контролюючий орган надсилає платнику податків
податкове повідомлення - рішення, в якому зазначається посилання
на норму законодавства, а в отриманому позивачем рішенні не
міститься посилання на п. "а", "б", "в", "г" п.п. 4.2.2 ст. 4 або
п.п. 7.4.5 п.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Вважаючи податкове повідомлення незаконним, позивач просив
визнати його недійсним.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14 червня 2005
року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 26 жовтня 2005 року, позовні вимоги
задоволені в повному обсязі.
У касаційній скарзі ДПI у Голосіївському районі м. Києва,
посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, просила скасувати
рішення судів та прийняти нове рішення, яким у задоволенні
позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове
повідомлення прийнято ДПI у Голосіївському районі міста Києва 10
лютого 2004 року на підставі акту перевірки від 10 лютого 2004
року № 11/26-52/4/31512654, складеного за результатами
позапланової документальної перевірки ТОВ "Телетек" з питання
правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану
вартість за липень 2003 року та відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, яким позивачу визначено суму
податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі
95305,50 грн., у т.ч. 63537,00 грн. - основного платежу та
31768,50 грн. штрафних санкцій.
В ході перевірки встановлено, що ТОВ "Телетек" не надало до
перевірки документи податкового обліку (податкові накладні), книги
обліку придбання та продажу товарів за період січень-липень
2003року, крім того не надано податкові накладні або митні
декларації, які підтверджують податковий кредит. У зв'язку з цим,
відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту різних витрат по сплаті податку,
які не підтверджені податковими накладними або митними
деклараціями.
Крім того встановлено, що позивач порушив п.п.7.4.5 п.7.4 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в
результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2003
року в розмірі 63537 грн., який підлягає сплаті до бюджету.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок
викладений в акті перевірки є таким, що не відповідає матеріалам
справи та нормам чинного законодавства.
Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є
первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських
операцій. Первинні документи повинні бути складені під час
здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -
безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні
бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в
якому вони були здійснені.
Стаття 11 вказаного Закону зазначає, що на основі даних
бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову
звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух
грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів).
Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних
перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства
суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх
філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами,
затвердженого Наказом ДПА України № 429 від 16 вересня 2002 року,
акт документальної перевірки повинен містити систематизований
виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм
податкового та валютного законодавства, а також невиконання
платником податків законних вимог посадових осіб податкових
органів, які проводили перевірку. За результатами документальної
перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини
фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької
діяльності, які мають відношення до фактів виявлених
порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві
обставини). Факти виявлених порушень податкового та валютного
законодавства викладаються в акті документальної перевірки
чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або
інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому
обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
У випадках відсутності податкового обліку даний факт
фіксується в частині акта, а у випадках, передбачених
законодавством, застосовуються непрямі методи, порядок
застосування яких передбачений чинним законодавством.
Пунктом 12 Iнструкції про порядок застосування штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби
встановлено, що факти порушень податкового законодавства посадова
особа оформлює актом документальної перевірки, в якому
викладається чітко зміст правопорушення з обгрунтуванням порушених
норм, законодавчих актів та вказуються конкретні пункти та статті.
Отже, судами попередніх інстанцій правильно зроблено
висновок, що в акті перевірки не визначено на підставі яких
первинних документів перевіряючими зроблені висновки, не
викладений чітко зміст правопорушення, чим порушені норми діючого
законодавства.
Також, в акті перевірки відповідач зробив висновок про
порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, які призвели до
донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на
додану вартість.
Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - сума, що
підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з
надмірною сплатою податків у випадках, визначених цим Законом.
Судами встановлено, що у декларації з податку на додану
вартість за липень 2003 року позивачем у липні 2003 року
задекларовано 63537 грн. суми податкового кредиту. Декларація
подана до відповідача, про що свідчать вхідний штамп відповідача
№188440 від 19 серпня 2003 року.
Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено порядок обчислення і сплати податку.
Згідно з п.п.7.4.5 п.п 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включати до
складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що
не підтверджені податковими накладними.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими
зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе
відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених
законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не
підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 1.7. ст.1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит - сума, на яку
платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом
Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165,
яким передбачено, що податкова накладна складається у двох
примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових
зобов'язань продавця (пункт 6); усі складені примірники податкової
накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку
здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюється
печаткою такого платника податку - продавця.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
позивачем до матеріалів справи надані всі документи, які
підтверджують суму податкового кредиту за липень 2003 року.
Вказаним обставинам цими ж судами дана правильна правова оцінка.
Отже, правильним є висново к судів про те, що податкові
накладні відповідають вимогам п.п.7.2,1 п.7.2 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, включені до книги
придбання товарів (витяг з книг є в матеріалах справи),
підтверджують розмір податкового кредиту відображеного позивачем в
декларації з податку на додану вартість за липень 2003 року.
Таким чином, під час включення позивачем суми ПДВ до
податкового кредиту та на момент проведення перевірки органами
державної податкової служби сума податкового кредиту була
підтверджена відповідними податковими накладними, податкові
накладні не були досліджені відповідачем.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
оскаржуваних рішень, тому підстав для їх скасування чи зміни
немає.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ДПI у Голосіївському районі м. Києва
залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 14 червня 2005 року
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26
жовтня 2005 року по даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий /підпис/ Смокович М.I.
судді /підпис/ Весельська Т.Ф.
/підпис/ Горбатюк С.А.
/підпис/ Мироненко О.В.
/підпис/ Чумаченко Т.А.
З оригіналом згідно
Суддя: