Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.

суддів: Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Дашківській О.Є.,

за участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритого судового засідання касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Донецької області від 28.03.06 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про стягнення недоплати матеріальної допомоги на оздоровлення, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Калініського районного суду м. Горлівки Донецької області з позовом до Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про стягнення недоплати матеріальної допомоги на оздоровлення.

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30.10.05 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 28.03.06 року апеляційну скаргу Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради було задоволено. Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30.10.05 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 28.03.06 року та залишити в силі рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30.10.05 року.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) адміністративний суд - це суд загальної юрисдикції, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Згідно статті 210 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України, який відповідно до правил інстанційної підсудності, передбачених частини 3 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

До створення системи адміністративних судів Вищий адміністративний суд, відповідно до статті 210 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та вимог пунктів 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , є судом касаційної інстанції в адміністративних справах, які розглядаються судами інших юрисдикцій, але за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) передбачено, що після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29-32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) встановлено, що касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у справах, визначених пунктом 7 цього розділу, що подані до набрання чинності цим Кодексом і не розглянуті Верховним Судом України, передаються для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Калінінським районним судом м. Горлівки Донецької області було розглянуто справу 30.10.05 року, а переглянуто апеляційним судом Донецької області 28.03.06 року, тобто вже після набуття чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) , а тому вона не може бути переглянута Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що компетенція Вищого адміністративного суду України не поширюється на перегляд у касаційному порядку судових рішень, постановлених не за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) місцевими та апеляційними судами інших юрисдикцій, а тому касаційна скарга підлягає передачі до належного касаційного суду - Верховного Суду України.

Керуючись статтями 17, 157, 221, 228 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -ухвалила:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Донецької області від 28.03.06 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про стягнення недоплати матеріальної допомоги на оздоровлення та передати справу до Верховного Суду України для вирішення питання про прийняття касаційної скарги до розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.