ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
     Справа № К-22930/06
                           У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     03 травня 2007 року м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
     Ліпського Д.В. - головуючий,
     Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
     Гуріна М.I.,
     Кобилянського М.Г.,
     Юрченка В.В.,
     при секретарі Дашківській О.Є.
     розглянувши у відкритому судовому  засіданні  адміністративну
справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на  постанову  Докучаєвського
міського суду Донецької області від 10 березня 2006 року та ухвалу
судової палати у цивільних  справах  Апеляційного  суду  Донецької
області від 27 квітня 2006 року в справі  за  позовом  ОСОБА_1  до
Управління праці та соціального  захисту  населення  Докучаєвської
міської ради Донецької області про стягнення грошової допомоги  на
оздоровлення,
                      в с т а н о в и л а :
     10 лютого 2006  року  ОСОБА_1  звернувся  в  суд  з  вказаним
адміністративним позовом.
     Посилаючись на те, що відповідач в порушення вимог статті  48
Закону України "Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,  які
постраждали  внаслідок   Чорнобильської   катастрофи"   ( 796-12 ) (796-12)
        
сплачує  щорічну  допомогу  на  оздоровлення  в  розмірах,  що  не
співвідносяться  з  мінімальною  заробітною  платою,  встановленою
законами України, внаслідок чого за період з 2002 року по 2005 рік
не сплачено 5139,9 грн., які просив стягнути.
     Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від
10 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати  у
цивільних справах  Апеляційного  суду  Донецької  області  від  27
квітня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.
     В касаційній скарзі позивач зазначає, що  судами  неправильно
застосовані положення Закону  України  "Про  статус  і  соціальний
захист  громадян,   які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської
катастрофи"   ( 796-12 ) (796-12)
        .   Посилаючись    на    порушення    норм
матеріального та процесуального права,  просить  скасувати  судові
рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.
     Учасники справи в судове засідання не з'явились, про  розгляд
справи повідомлені.
     Перевіривши    правильність    застосування    судами    норм
матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить  до
висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково
з таких підстав.
     Судами  попередніх  інстанцій  встановлено,  що   ОСОБА_1   є
учасником ліквідації наслідків  аварії  на  Чорнобильській  АЕС  2
категорії і згідно зі статтею 48  Закону  України  "Про  статус  і
соціальний   захист   громадян,    які    постраждали    внаслідок
Чорнобильської  катастрофи"  ( 796-12 ) (796-12)
          має  право   на   щорічну
допомогу на оздоровлення.
     Абзацом четвертим частини четвертої статті 48 Закону  України
"Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,   які   постраждали
внаслідок   Чорнобильської   катастрофи"   ( 796-12 ) (796-12)
            учасникам
ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії була
передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася  в
розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.  При  цьому,  згідно  з
вимогами частини 7  даної  статті  розмір  мінімальної  заробітної
плати визначався на момент виплати. З  2006  року  дію  приведених
норм права призупинено.
     Таким чином,  законом  була  передбачена  кратність  щорічної
допомоги на оздоровлення  в  залежності  від  розміру  мінімальної
заробітної плати, що склався на відповідний період, і не визначена
можливість  встановлення  конкретних  сум  компенсацій  і  доплат,
зокрема  для  осіб,  які  мають  право  на  щорічну  допомогу   на
оздоровлення.
     Законами України  в  період  2002-2005  років  встановлювався
розмір мінімальної заробітної плати. Так  з  01січня  2002  по  30
червня 2002 року її розмір становив 140 грн., з 01 липня  2002  по
31 грудня 2002 року - 165  грн.,  з  01  січня  2003  року  по  30
листопада 2003 року - 185 грн., з 01 грудня 2003 року по 31 серпня
2004 року - 205 грн., з 01 вересня 2004 року  по  31  грудня  2004
року - 237 грн., з 01 січня 2005 року по 31 березня 2005 року  262
грн. й т.д.
     У  порушення  вимог   статей   86,   159,161,   163   Кодексу
адміністративного  судочинства  України  суди  належним  чином  не
визначилися з правовою нормою, що регулює  спірні  правовідносини,
не звернули увагу на зазначені положення закону і, як наслідок, не
перевірили можливості  застосування  положень  постанови  Кабінету
Міністрів України від 26 липня 1996 року  №836  ( 836-96-п ) (836-96-п)
          "Про
компенсаційні   виплати   особам,   які   постраждали    внаслідок
Чорнобильської катастрофи" з огляду на їх  невідповідність  нормам
Закону.
     За  таких  обставин  постановлені  в  справі  судові  рішення
підлягають скасуванню з направленням справи на  новий  розгляд  із
підстав,   передбачених   частиною   2    статті    227    Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         .
     Керуючись статтями 223, 227,  231  Кодексу  адміністративного
судочинства  України   ( 2747-15 ) (2747-15)
           ,   колегія   суддів   Вищого
адміністративного суду України
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
     Постанову Докучаєвського міського суду Донецької області  від
10 березня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних  справах
Апеляційного суду  Донецької  області  від  27  квітня  2006  року
скасувати, а справу направити на  новий  розгляд  до  суду  першої
інстанції.
     Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення  і  може
бути  оскаржена  до  Верховного  Суду   України   за   винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.
 
     Судді:
 
     Д.В. Ліпський С.Є. Амєлін М.I. Гурін М.Г.  Кобилянський  В.В.
Юрченко
 
     Помічник судді Т.В. Логойда