Про визнання протиправним та скасування рішення - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення,

У серпні 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління ПФУ про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу.

На обґрунтування позову зазначив, що вимогою від 6 серпня 2013 року № Ф-367 управління ПФУ зобов'язало позивача сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 6 серпня 2013 року у розмірі 1194 грн 3 коп. Це рішення вважає неправомірним з огляду на те, що пенсійне страхування є одним із видів соціального страхування, а тому правовідносини, які виникають під час пенсійного страхування, передусім, регулюються Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР. Він є пенсіонером за віком і відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ) звільнений від сплати єдиного внеску за себе.

ОСОБА_1 є ФОП, знаходиться на спрощеній системі оподаткування, отримує пенсію за віком, призначену зі зменшенням встановленого законом загального пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII (796-12) ) та перебуває на обліку в управлінні ПФУ.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 22 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року, позов задовольнив.

Суд касаційної інстанції зазначив, що вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-367 є неправомірною, оскільки ФОП ОСОБА_1 з моменту призначення йому пенсії за віком звільнений від обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок. Водночас дії відповідача щодо здійснення нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску позивачу також є неправомірними.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. У цьому рішенні суд касаційної інстанції виходив із того, що позивач - ФОП не є пенсіонером за віком у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 VI, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому від його сплати не звільняється.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статті 55 Закону № 796-XII та частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (1788-12) «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (1058-15) «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з наступними змінами (далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ).

Право чоловіків на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Пунктом першим частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (1058-15) зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону № 796-ХІІ (796-12) , призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Разом з тим відповідно до статті 15 Закону № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-ХІІ (796-12) або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом (796-12) . Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; соціальні пенсії.

Частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 зазначеного Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI (3609-17) , які набрали чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку.

Статтею 26 Закону № 1058-ІV та статтею 12 Закону № 1788-ХІІ для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для чоловіків він становив 60 років). Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

У зв'язку з викладеним особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV (1058-15) . Таким чином, ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії, зокрема у постанові від 15 квітня 2014 року (справа № 21 25а14).

Ураховуючи наведене, висновок суду касаційної інстанції щодо протиправності спірних вимог відповідача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.