Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.I.

Суддів:

Амєліна С.Є.

Загороднього А.Ф.

Харченка В.В.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (УПФ) України в м. Кузнецовську Рівненської області про перерахунок пенсії, яка переглядається за касаційною скаргою УПФ України в м. Кузнецовську Рівненської області на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 31 січня 2007 року

у с т а н о в и л а :

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до УПФ України в м. Кузнецовську Рівненської області про перерахунок розміру пенсії.

Зазначала, що як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) має право на збільшення пенсії на 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 15 років стажу.

Посилаючись на те, що пенсійний орган не виконує вимог закону просила зобов"язати УПФ провести з 1 січня 2004 року доплату до пенсії в розмірі 1 відсотка заробітку за 19 років стажу понад  15 років необхідних для призначення пенсії ліквідаторам  в повному розмірі.

Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 31 січня 2007 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі УПФ України в м. Кузнецовську Рівненської області, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що пенсія ОСОБА_1  призначена з серпня 1990 року та перерахована у  січні 1992 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) у розмірі 55 процентів заробітку та з урахуванням положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) збільшена на 14 процентів, тобто  на один процент  заробітку за кожний рік роботи понад 15 років.

Також встановлено, що з набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсія позивачки перерахована відповідно до цього Закону зі збільшенням з 1 січня 2006 року на 14 відсотків, тобто за кожен рік страхового стажу понад 20 років збільшена на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеної в абзаці першому статті 28 Закону.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд  погодившись  з таким висновком, виходив з того, що ОСОБА_1 пенсія призначена відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) ; збільшення пенсії має провадитись у розмірах передбачених пунктом 2 статті 56 цього Закону, а не за  правилами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

З такими висновками погодитись не можна.

Згідно із статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) пенсії учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Пільги щодо обчислення стажу роботи для призначення пенсії  визначені статтею 56 Закону. Зокрема, за змістом пункту 2 цієї норми, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Це означає, що встановлені статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) пільги щодо обчислення стажу роботи реалізовуються особою лише  для призначення пенсії.

Зазначеною нормою не передбачена можливість подальшого збільшення розміру пенсії у зв"язку із зміною стажу  роботи.

Таке збільшення запроваджено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) за змістом абзацу другого частини 1 статті 28 якого за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частин (в редакції Закону "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005р. № 2505 -IУ (2505-15) ).

Оскільки ОСОБА_1 використала право на пільгу щодо обчислення стажу роботи при призначенні пенсії за правилами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) то у судів не було правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, то, за правилами статті  229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , оскаржувані рішення підлягають  скасуванню  з  постановленням  нового,  про  відмову  у  задоволенні позову.

Керуючись наведеним, ст.ст. 220, 223, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області задовольнити.

Постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 31 січня 2007 року скасувати.

Постановити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Постанова  є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями  237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .