Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді  Фадєєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є.,  Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

при секретарі - Біла-Грошко О.А.

за участю представників: Національної акціонерної компанії  "Нафтогаз України" Перепелиці С.Г., Кабінету Міністрів України Ковтун О.В.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову господарського суду м. Києва від 17 листопада 2005 року та  ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року по справі за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Кабінету Міністрів України про визнання недійсним розпорядження від 18.07.2005 року, -

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2005 р. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання недійсним розпорядження від 18.07.2005 року "Про перерахування до державного бюджету дивідендів, нарахованих ВАТ "Укрнафта" на державну частку в його статутному фонді",  яким позивача зобов'язано забезпечити протягом місяця  перерахування до державного бюджету  вказаних  дивідендів за результатами господарської діяльності за 2004 р., мотивуючи тим, що відповідач оскаржуваним розпорядженням порушив норми законодавства та

статуту  НАК "Нафтогаз України" щодо порядку управління і розподілу прибутку підприємства та втрутився в господарські відносини по реалізації права власності  на доходи (дивіденди), отримані позивачем від ВАТ "Укрнафта". Позивачем також була заявлена вимога  про зобов'язання Кабінету Міністрів України  оприлюднити резолютивну частину рішення  про визнання недійсним оскаржуваного розпорядження.

Постановою господарського суду м. Києва від 17 листопада 2005 року,  залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року, заявлений позов задоволений частково, визнане недійсним розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.07.2005 року  №270-р (270-2005-р) "Про перерахування до державного бюджету дивідендів, нарахованих ВАТ "Укрнафта" на державну частку в його статутному фонді" з моменту його прийняття, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції  Кабінет Міністрів України подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального  права,  прийняти нову постанову з відмовою  в задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу НАК "Нафтогаз України" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

При прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанції посилалися на ті обставини, що НАК "Нафтогаз України"  є державним акціонерним товариством з організаційно-правовою формою  господарського товариства, яке являється власником  майна, переданого йому учасниками товариства та доходів, отриманих від власної діяльності, дивідендів за акціями.  Відповідно до п. 10.2.2. Статуту  НАК "Нафтогаз України"  питання щодо розподілу  прибутку, терміну та порядку виплати  дивідендів відноситься до компетенції вищого органу  управління Компанії - загальних зборів. Виходячи з  чого суди прийшли до висновків, що Кабінет Міністрів України, прийнявши оскаржуване  розпорядження,  неправомірно поклав на себе функції  органу товариства щодо вирішення питань  по розподілу прибутку (дивідендів).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з вищенаведеними висновками  судів першої та апеляційної інстанції.

Так, відповідно до Статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"  Компанія є державним акціонерним товариством, засновником  та акціонером якої є держава  в особі Кабінету Міністрів України - до прийняття в установленому порядку  рішення про приватизацію майна Компанії та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акції Компанії, визначених для продажу згідно з прийнятим рішенням  про приватизацію її майна.

Згідно п.10.2.1, п 10.3.1, п.10.4.2 Статуту у період до проведення перших загальних зборів акціонерів, які  скликаються після прийняття рішення  про приватизацію майна Компанії, повноваження вищого  органу управління Компанії, визначені цим Статутом, здійснює спостережна рада Компанії, склад якої, в тому числі і її  голову, голову правління та його членів,  затверджує  Кабінет Міністрів України.

Отже, згідно з положеннями Статуту НАК "Нафтогаз України"  загальні збори, як вищий орган,  проводяться після прийняття рішення  про приватизацію майна Компанії, які обирають інші органи управління Компанії (спостережну раду, правління).

Відповідно до ст.116 Конституції України (254к/96-ВР) Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності.

Враховуючи ті обставини, що НАК "Нафтогаз України"  являється державною власністю та виходячи з  вищенаведених положень  Статуту суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необгрунтованих  висновків, що Кабінет Міністрів України поклав на себе функції органу Товариства щодо виплати спірних дивідендів, які  за Статутом відносяться до компетенції загальних зборів після прийняття рішення про приватизацію, а до прийняття рішення про приватизацію  вказані функції здійснює спостережна рада, яка повинна бути затверджена відповідачем.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді позовних вимог  не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки  обставин у справі, що являється грубим порушенням  ст.ст.159,195 КАС України (2747-15) .

Судами  не встановлено  в якому правовому режимі працювала Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", який орган  повинен виконувати функції  вищого органу управління державної  Компанії та розпоряджатися  її прибутками. При цьому судами не надано належної оцінки щодо конституційного права Кабінету Міністрів України щодо управління об'єктами державної власності.

При встановленні наведених фактів судами  першої та  апеляційної інстанції порушені норми матеріального та  процесуального  права, які призвели до необгрунтованого прийняття судових рішень і не можуть бути  перевірені та усунуті  судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України (2747-15) підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій  з направленням справи на новий судовий розгляд  є порушення норм матеріального  чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення  справи і не можуть бути усунені  судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновки судів  першої та апеляційної інстанції спростовують, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.220,221,223,227,230,231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задовольнити частково.

Постанову господарського суду м. Києва від 17 листопада 2005 року та  ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції  в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України (2747-15) .