Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.I. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна М.I.,

Ліпського Д.В.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Львова від 15 травня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 13 листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

22 лютого 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з адміністративним позовом про захист пенсійних прав з вимогами про перерахунок за минулий час пенсії військовослужбовця у бік збільшення і про стягнення її не отриманої частини.

Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 15 травня 2006 року відмовлено в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 15 травня 2006 року у роз'яснення вказаної постанови відмовлено.

Ухвалою судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 13 листопада 2006 року постанову та ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування судових рішень. Просить постановити нове рішення про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 1989 року позивач є пенсіонером із числа військовослужбовців, одержує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) та вимагає перерахувати пенсію з урахуванням премій та надбавок, за рахунок яких збільшилося грошове утримання військовослужбовців після звільнення позивача з військової служби.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що надбавки і премії, запроваджені нормативно-правовими актами, що вказані позивачем, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час проходження служби та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Тому відповідно до вимог статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , в редакції, яка була чинною на час вирішення справи, та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (393-92-п) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення на підставі зазначених позивачем нормативно-правових актів.

Згідно з вимогами статті170 КАС України (2747-15) , якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Рішення суду першої інстанції є чітким, зрозумілим і роз'яснень не потребує.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Львова від 15 травня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 13 листопада 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.