Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.I.,

Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Чумаченко Т.А.,

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд адміністративної справи

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 листопада 2003 року

та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2004 року

за скаргою ОСОБА_1

до Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, Татарбунарська РДА

на бездіяльність Борисівської сільської ради,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на бездіяльність Борисівської сільської ради. Зазначив, що 4 січня 2001 року йому було видано Державний акт на право приватної власності на землю, належним чином підписаний та зареєстрований в Книзі записів державних актів. Посилається на те, що відповідач незаконно відмовив йому у зміні цільового призначення земельної ділянки.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 листопада 2003 року було відмовлено у задоволенні скарги.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2004 року апеляційну скаргу заявника було відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд України листом від 9 листопада 2005 року на підставі п.10 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , направив справи для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається і вірно встановлено судом, що дії відповідача щодо видачі Державного акту та внесення до нього запису у графу "призначення" є законними, оскільки при виділенні в натурі земельної долі (паю), Згідно положень Земельного кодексу України (2768-14) ( в редакції 1992 року), який діяв на момент видачі державного акту та втратив чинність 1 січня 2002 року та Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) , зазначено, що земля виділяється в натурі за тим цільовим призначенням, у відповідності якого передавалося в колективну власність сільськогосподарським підприємствам.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд правомірно залучив до участі Татарбунарську районну державну адміністрацію до компетенції якої належить зміна цільового призначення.

З огляду на викладене, постановлене по справі рішення суду відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220^1, 223, 224, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України (2747-15) .