Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міського суду Одеської області від 02 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровської міської ради №788-ХХIII від 31.01.2002 р., -

встановила:

В липні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою в порядку Глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій просив поновити йому строки на звернення до суду та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради №788-ХХIII від 31.01.2002 р. "Про скасування рішення міської ради №715-ХХIII від 29.11.2001 р." у зв'язку з його нелегітимністю через недостатню кількість голосів, які проголосували "за" прийняття даного рішення.

Рішенням Білгород-Дністровського міського суду Одеської області від 02 лютого 2004 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано рішення суду першої інстанції. Постановлено нову ухвалу, якою скаргу залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду та відмовою в його поновленні.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями,  ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Листом Верховного Суду України від 12.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Розглянувши касаційну скаргу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно вимог ст. 224 КАС України (2747-15) суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Як вбачається із ухвали суду апеляційної інстанцій, залишаючи заяву без розгляду, колегія суддів виходила із положень статті 248-5 ЦПК України 1963 (1501-06) року, яка діяла на час звернення ОСОБА_1 до суду. Положенням вказаної норми чітко передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність державних органів, посадових осіб місцевого самоврядування вирішуються в судовому порядку, при цьому передбачений двомісячний строк на звернення до суду з дня, коли особі стало відомо про порушення її прав, або місячний термін - після звернення до вищестоящого органу і неотримання відповіді.

Судом встановлено і це не оспорювалося заявником, що про прийняте рішення він знав, оскільки був присутній при його прийнятті 31.01.2002 р. та брав участь у голосуванні.

До суду ж заявник звернувся лише 23.07.2002 р., тобто з порушенням встановленого законом строку.

За таких обставин, висновок суду про застосування ст. 85 ЦПК України 1963 (1501-06) року слід визнати обгрунтованим.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що при ухваленні апеляційною інстанцією судового рішення не було допущено порушень норм процесуального права та відсутні, передбачені ст. 227 КАС України (2747-15)   підстави для його обов'язкового скасування.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують і до уваги взятими бути не можуть.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,  колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Білгород-Дністровського міського суду Одеської області від 02 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2004 року - залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .

Судді: