Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.I.,

Горбатюка С.А.,

Весельської Т.Ф.,

Чумаченко Т.А.,

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд адміністративної справи

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 квітня 2005 року

за скаргою ОСОБА_1

до Чернігівського обласного управління юстиції

на дії посадових осіб Чернігівського обласного управління юстиції,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на неправомірні дії посадових осіб Чернігівського обласного управління юстиції. Зазначає, що тривале невиконання судового рішення про стягнення на його користь 1000 грн. було затягнуто виключно через дії керівництва Чернігівського обласного управління юстиції.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 25 квітня 2005 року у задоволенні скарги було відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи та їх недоведеність, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Верховний Суд України листом від 14 жовтня 2005 року на підставі п.10 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , направив справу для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_1 у своїх скаргах вказує про грубі порушення, допущені державним виконавцем при виконанні рішення суду, які призвели до порушення його конституційних прав, не зазначивши, які саме грубі порушення були допущені відповідачем.

Судом встановлено, що відповідно до вимог Закону України "Про господарську діяльність у збройних силах України" (1076-14) , військова частина, як суб'єкт господарської діяльності, відповідає виключно коштам по відповідним статтям кошторису, а в разі їх недостатності, відповідальність несе Міністерство оборони України.

У рішенні суд правильно послався на неможливість стягнення боргу відповідачем за рахунок майна боржника - військової частини.

Суд, відмовляючи у задоволенні скарги, дійшов обгрунтованого висновку щодо правомірності дій відповідача, яким на час розгляду справи було виконано виконавче провадження про стягнення боргу.

З огляду на викладене, постановлене по справі судове рішення відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220^1, 223, 224, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 квітня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України (2747-15) .