Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.I.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Міненко О.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року

та постанову Господарського суду м. Києва від 20.03.2006 року

у справі № 29/391-25/371-А

за позовом Приватного підприємства "Гурмани"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

та Державного казначейства України

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2004 року Приватне підприємство "Гурмани" звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення ДПI у Шевченківському районі м. Києві № 00252308 від 19.01.2004 року та стягнення збитків у розмірі 2000,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.11.2004 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2005 року, позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у Шевченківському районі м. Києві № 00252308 від 19.01.2004 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 144,00 грн. судових витрат.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем доведена помилковість висновків акту перевірки, на підставі якого було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення щодо порушення Приватним підприємством "Гурмани" вимог п.13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) щодо встановлення факту невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій.

.

В касаційній скарзі ДПI у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року та постанову Господарського суду м. Києва від 20.03.2006 року у справі № 29/391-25/371-А й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судом невірно застосовано положення п. 13 ст. 3 та ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а саме: невірно визначені розрахункові операції та правильність їх проведення через реєстратор розрахункових операцій.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПI у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2004 року № 00252308, яким позивачу відповідно до ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) за порушення п. 13 ст. 3 вказаного Закону визначено податкове зобов'язання за платежем "штрафні санкції" в сумі 13267, 00 грн.

Податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки від 10.01.2004 року № 099311, проведеної ДПI у Шевченківському районі м. Києва, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

Перевіркою було встановлено, що на момент її проведення фактична сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків у двох касирів склала 3266,80 грн., сума коштів, зазначених в денних звітах, становила 613,45 грн.; розбіжність склала 2653,35 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковою інспекцією нарахування штрафних санкцій здійснено безпідставно та всупереч вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (п. 13).

Згідно ст. 22 та п. 13 ст. 3 названого Закону штрафні санкції застосовуються у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті.

Відповідно до ст. 2 Закону місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти.

Згідно наказу № 0001 К від 29.09.2003 року по підприємству про режим роботи касирів на касових апаратах під час обслуговування клієнтів кафе на момент проведення перевірки з двох касових апаратів, що знаходились на підприємстві, фактично працював один касовий апарат.

При перевірці було встановлено, що сума торгової виручки, зазначеної в Х-звітах по обох касових апаратах, складала 613,45 грн.; на місці проведення розрахунків сума готівки складала 3266,80 грн. по двох касових апаратах.

Копіями прибуткового касового ордеру від 09.01.2004 року, витягом з касової книги підприємства за 09.01.2004 року та 10.01.2004 року, денними звітами за 09.01.2004 року підтверджується, що сума в розмірі 2746,80 грн. є виручкою позивача за 09.01.2004 року, яка знаходилася в касі підприємства. З даної виручки по 100,00 грн. були внесені до касових апаратів як розмінна монета з відповідними записами в касовій книзі.

Таким чином, в місці проведення розрахунків знаходилась сума, яка зазначена в денному звіті РРО - 613,45 грн., а сума 2653,35 грн. знаходилась поза місцем розрахунків - у касира ОСОБА_1 - та являла собою виручку підприємства за 09.01.2004 року.

За таких обставин у податкової інспекції підстав розцінювати кошти в сумі 2653,35 грн. як кошти, на суму яких позивачем не забезпечено відповідність готівки на місці проведення розрахунків, не було.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року та постанова Господарського суду м. Києва від 20.03.2006 року у справі № 29/391-25/371-А прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

УХВАЛ ИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року та постанову Господарського суду м. Києва від 20.03.2006 року у справі № 29/391-25/371-А - без змін.

Справу № 29/391-25/371-А повернути до Господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.