К-22031/06 Про стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для інвалідів - Текст документа

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. у справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Палац Дозвілля" про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Справа №К-22031/06

Доповідач Фадєєва Н.М.

Позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Приватного підприємства "Зірка" про стягнення 7674 грн. 14 коп. штрафних санкцій за не створення робочих місць для інвалідів, посилаючись на те, що відповідно до ст.. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (875-12) передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.02.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. апеляційна скарга Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишена без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2006р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту України звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) від 21.03.1991р. № 875 в редакції, що діяла у 2004 році, для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Відповідальність за незабезпечення наведених нормативів покладена на керівників відповідних підприємств.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відділенням Фонду України соціального захисту Iнвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (314-95-п) (із змінами), робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій Iнвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до п.5 вказаного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 означеного Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 цього Закону. Це підтверджується I змістом абз. 2 п. З Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 (1434-2002-п) р.), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також п.п. З п. 4 та п.п.З п. 5 цього Положення, яким Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Як встановлено матеріалами справи, згідно статистичного звіту Комунального підприємства "Палац дозвілля", про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік по формі № 10-Ш, затвердженого наказом Держкомстату України № 49 від 10.01.2002 р. чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4 - відсотковому нормативу, складає 2 особи. В матеріалах справи відсутні докази направлення на підприємство відповідача відповідними органами інвалідів для працевлаштування, або звернення самих інвалідів на дане підприємство, яким було відмовлено в працевлаштуванні. Позивач не надав жодного доказу, які б свідчили про порушення відповідачем вимог чинного законодавства.

Суди дійшли правильного висновку про те, що строк застосування штрафних санкцій за не працевлаштування інвалідів у 2004 році сплинув, оскільки позовна заява Фонду про стягнення штрафних санкцій в сумі 7674,14 грн. за 2004 рік, надійшла на адресу суду першої інстанції 07.10.2005 року, порушивши вимоги ст. 250 Господарського кодексу України (436-15) , яка була чинна на той час, де передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. - без змін.