"12"червня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

Суддів Брайка А.I.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Ярцева С.В.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 12.06.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2005р. та рішення господарського суду АР Крим від 26.10.2004 року

у справі № 2-16/12121-04

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Iссон"

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції

про спонукання до внесення змін в лицьовий рахунок платника податку

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Iссон" звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції і після уточнення позовних вимог просило суд зобов'язати Євпаторійську об'єднану державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим внести зміни в лицьовий рахунок відкритого акціонерного товариства " Iссон " по акцизному збору шляхом відображення у ньому надходження платежів по акцизному збору у сумі 26664грн., перерахованих платіжними дорученнями № 287 від 23.06.2001 та № 291 від 03.07.2001.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10. 2004 у справі № 2-16/12121-2004, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2005, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2005р. та рішення господарського суду АР Крим від 26.10.2004 року у справі № 2-16/12121-04.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішені спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відкрите акціонерне товариство " Iссон " відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) є платником податків і обов'язкових платежів і перебуває на обліку в Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд зобов'язати Євпаторійську об'єднану державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим внести зміни в лицьовий рахунок відкритого акціонерного товариства " Iссон " по акцизному збору шляхом відображення у ньому надходження платежів по акцизному збору у сумі 26664грн., перерахованих платіжними дорученнями № 287 від 23.06.2001 та № 291 від 03.07.2001 (а.с.24-26).

Платіжні доручення були прийняті та зареєстровані в Євпаторійському філіалі комерційного банку "ПриватБанк", якій обслуговував позивача, що підтверджується відповідною відміткою банку на платіжних дорученнях.

Грошові кошти, вказані в платіжних дорученнях були списані з розрахункового рахунку відкритого акціонерного товариства " Iссон " та перераховані банком, який обслуговував позивача, у встановленому порядку до АКБ "Україна", але до бюджету вони не надійшли у зв'язку з банкрутством цього банку (а.с.15-18).

Iз змісту підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами"   (2181-14) від 21.12.2000 №2181-111 вбачається, що активи платника податків звільняються з податкової застави з дня отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання.

Банки та інші фінансово-кредитні установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів у встановлений законами термін (пункт 2 статті 12 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) від 25.06.1991 №1251-XII з подальшими змінами).

За порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплат и, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність за порушення порядку своєчасного і повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державних цільових фондів.

Відповідальність за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів Законом покладається на банк (підпункт 16.5.1 пункту 16.5. статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111). При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за невчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів або державних цільових фондів, включаючи нарахування пені і штрафних санкцій.

Iз змісту цієї норми вбачається, що звільнення від відповідальності передбачено в цілому, а не вичерпується незастосуванням штрафу або пені, оскільки Законом податкова відповідальність визначена як сплата податкового зобов'язання або податкового боргу. Останнє ж поняття, крім пені і штрафних санкцій, включає і основний податковий борг (пункт 1.3. статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) ).

Отже, сума по акцизному збору позивачем була сплачена в повному обсязі. Податкове законодавство звільняє платника податків від відповідальності за невчасний або неповний переказ таких платежів банком а, також, і за не переказ банком сум податків і зборів до бюджетів і цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

При використовуванні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання (пункт 22.4. статті 22 Закону України "Про платіжні системи" (2346-14)  від 05.04.2001 № 2346-III).

Відповідно до статей 9 і 12 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) від 25.06.91 № 1251-XII з подальшими змінами і доповненнями платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, а банки та інші фінансово-кредитні установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів у встановлений законами України термін.

Чинне законодавство України не передбачає обов'язок платників податків здійснювати будь-які додаткові дії крім подачі платіжних документів.

Апеляційною інстанцією також встановлено, що у зв'язку з процедурою ліквідації акціонерного комерційного банку "Україна" в процесі банкрутства і припиненням банківських операцій списані суми не були адресовані за призначенням.

Згідно, листа управляючого Євпаторійською філією комерційного банку "ПриватБанк" від 31.07.2001 № Р.11.03/16-596 платежі по платіжним дорученням № 287 від 23.06.2001 на суму 5664грн. та № 291 від 03.07.2001 на суму 21000грн. були зараховані у день платежу на рахунок акціонерного комерційного банку "Україна" (а.с.16).

Факт своєчасного перерахування грошових коштів відкритим акціонерним товариством "Iссон" підтверджується виписками акціонерного комерційного банку "Україна" про списання вказаних сум з рахунку позивача, а також листом дирекції акціонерного комерційного банку "Україна" в Автономній Республіці Крим від 27.07.2001 № 12-04/287, згідно з якім зобов'язання по сплаті податків позивач виконав в повному обсязі (а.с.4; 15).

Слід також зауважити на те, що неспроможним виконати перекази виявився банк відповідача, а не банк, клієнтом якого є позивач.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Iнші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції задоволенню не підлягає, а постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2005р. та рішення господарського суду АР Крим від 26.10.2004 року у справі № 2-16/12121-04- залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221,223,230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2005р. та рішення господарського суду АР Крим від 26.10.2004 року у справі № 2-16/12121-04 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .