ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 року м. Київ.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого - судді Ліпського Д. В.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у попередньому розгляді адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України,
Військової частини А-3840 про відновлення строку позовної
давності, визнання незаконними та скасування наказів Міністра
Оборони України про звільнення в запас та наказу командира
Військової частини А-3840 про виключення зі списків частини,
поновлення на роботі та стягнення грошового утримання за час
вимушеного прогулу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Мелітопольського
міськрайонного суду Запорізької області від 19 грудня 2005 року та
ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2006
року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2004 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до
Міністерства Оборони України, Військової частини А-3840 про
відновлення строку позовної давності, визнання незаконним та
скасуванню наказу Міністерства Оборони України про звільнення в
запас, наказу командира Військової частини А-2840 про виключення
зі списків частини, поновлення на роботі та стягнення грошового
утримання за час вимушеного прогулу.
Зазначав, що він проходив військову службу у військовій
частині А-2094 на посаді начальника штабу-заступника командира
ескадрильї, яка була реформована, а в новій частині А-3840 він
розміщений не був, його вивели за штат. 27 березня 2004 року
наказом Міністра Оборони України його було звільнено в запас у
зв'язку із скороченням штатів. 21 квітня 2004 року наказом
командира військової частини А-3840 був виключений зі списків
особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення. При
ліквідації військової частини А-2094 ніяких посад у створеній
військовій частині А-3840 йому не пропонували.
Просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства
Оборони України № 168 від 27 березня 2004 року про звільнення
ОСОБА_1. в запас. Визнати незаконним наказ командира Військової
частини А-3840 № 76 від 21 квітня 2004 року про виключення
ОСОБА_1. зі списків особового складу частини та усіх видів
забезпечення. Зобов'язати Міністра оборони України поновити його
на військову службу на посаді начальника штабу - заступника
командира ескадрильї чи в іншій рівній посаді. Стягнути з
Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1. грошове утримання
за час вимушеного прогулу в розмірі 10920 грн.
У ході судового розгляду справи, позивач неодноразово
звертався до суду з доповненням позовної заяви, просив визнати
незаконним та скасувати наказ Міністра Оборони України № 168 від
27 березня 2004 року про звільнення ОСОБА_1. в запас. Визнати
незаконним наказ командира Військової частини А-3840 № 76 від 21
квітня 2004 року про виключення ОСОБА_1. зі списків особового
складу частини та усіх видів забезпечення. Зобов'язати Міністра
Оборони України поновити його на військову службу на посаді
начальника штабу - заступника командира ескадрильї чи в іншій
рівній посаді. Стягнути з Міністерства Оборони України на користь
ОСОБА_1. грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з
08 лютого 2004 року до 08 листопада 2005 року у розмірі 41047, 92
грн.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької
області від 19 грудня 2005 року, яка залишена без змін ухвалою
Апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2006 року, у
задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено за пропуском строку
позовної давності.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, ОСОБА_1. оскаржив
їх в касаційному порядку. Просить скасувати їх і направити справу
на новий розгляд. Зазначає, що суди неповно з'ясували обставини,
які мають значення для справи та неправильно застосували норми
матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
правильність правової оцінки обставин у справі, у межах,
визначених статтею 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а
судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін з таких
підстав.
Як видно із матеріалів справи 27 березня 2004 року позивач
наказом Міністра оборони № 168 був звільнений в запас, у зв'язку
із скороченням штатів на підставі п. 67 п.п. "в" Положення про
проходження військової служби особами офіцерського складу,
прапорщиками (мічманами) в Збройних Силах України.
21 квітня 2004 року наказом командира військової частини
А-3840 № 76 позивач виключений зі списків особового складу частини
та знятий з усіх видів забезпечення з 07 червня 2004 року. У суді
першої та апеляційної інстанцій позивач підтвердив, що про вказані
накази йому стало відомо 08 червня 2004 року.
Відповідно до вимог ст. 248-5 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
в редакції 1963 року скаргу може бути
подано в суд у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі
стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її
прав, свобод чи законних інтересів. У місячний строк з дня
одержання особою письмової відповіді про відмову у задоволенні
скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до
того органу, посадової, службової особи, що постановили рішення чи
здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення
місячного строку після подання скарги, якщо особою не було
одержано на неї відповіді. Пропущений строк для подання скарги
може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його
пропущено з поважних причин.
До суду позивач звернувся лише у жовтні 2004 року,
пропустивши строк, визначений ч. 1 та ч. 2 ст. 248-5 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
в редакції 1963 року.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли
правильного висновку про відсутність поважних причин пропуску
строку для звернення до суду, застосувавши вимоги глави 31-А
Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
в редакції
1963 року.
Доводи позивача, щодо зазначення судами обох інстанцій про
те, що він звертався 20 травня 2004 року зі скаргою до
Міністерства оборони, а не до Генеральної прокуратури, за
обставин, коли строк на подачу скарги пропущений і при цьому без
поважних причин, правового значення не мають.
Оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм
матеріального і процесуального права, підстави для задоволення
касаційної скарги відсутні, а самі судові рішення підлягають
залишенню без зміни.
Керуючись ст.ст. 220, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області
від 19 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької
області від 01 березня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: