ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
при секретарі - Кулеша А.О.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
з обмеженою відповідальністю "Лазурне узбережжя" на ухвалу
Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р. у
справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурне
узбережжя" до Iнспекції державного архітектурно-будівельного
контролю про зобов'язання продовжити дію дозволю на виконання
будівельних робіт від 22.03.2005 р. №156/05, -
В С Т А Н О В И Л А :
Справа №К-32292/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
12.05.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю
"Лазурне узбережжя" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Лазурне
узбережжя") звернулось до Господарського суду Одеської області з
позовом до Iнспекції державного архітектурно-будівельного контролю
(далі по тексту - відповідач, Iнспекція), в якому просить
зобов'язати відповідача продовжити дію дозволу на виконання
будівельних робіт від 22.03.2005 р. №156/05.
Постановою Господарського суду Одеської області від
09.06.2006 р. ( rs22004 ) (rs22004)
у справі №22/221-06-4483А позовні вимоги
ТОВ "Лазурне узбережжя" задоволено; зобов'язано відповідача
продовжити дію дозволу на виконання будівельних робіт від
22.03.2005 р. №156/05.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від
26.09.2006 р. у справі №22/221-06-4483А скасовано постанову
Господарського суду Одеської області від 09.06.2006 р. ( rs22004 ) (rs22004)
; провадження у справі закрито.
ТОВ "Лазурне узбережжя" не погоджуючись з ухвалою Одеського
апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р. у справі
№22/221-06-4483А подало касаційну скаргу, в якій просить її
скасувати, а постанову Господарського суду Одеської області від
09.06.2006 р. залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий
адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ТОВ
"Лазурне узбережжя" підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ТОВ
"Лазурне узбережжя" виходив з того, що Iнспекція безпідставно та з
порушенням вимог чинного законодавства відмовила позивачу у
продовженні дії дозволу на виконання будівельних робіт від
22.03.2005 р. №156/05.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої
інстанції та закриваючи провадження у справі виходив з того, що
даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах за
правилами адміністративного судочинства відповідно до п. 5 та п. 6
розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, оскільки
відповідач не є юридичною особою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що:
1) відповідно до ст. 29 Закону України "Про планування і
забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
, Положення про державний
архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 р. №225 ( 225-93-п ) (225-93-п)
та
Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних
робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва,
архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. №273
повноваження надавати дозвіл на виконання будівельних робіт або
відмови у наданні такого дозволу надано Iнспекціям державного
архітектурно-будівельного контролю, тобто є суб'єктом владних
повноважень;
2) згідно з довідкою Головного управління статистики в
Одеській області від 21.09.2006 р. №01-02-114-2682 та Положення
про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, яке
затверджене наказом начальника Управління архітектури та
містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради
Iнспекція не є юридичною особою і діє у складі Управління
архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської
міської ради.
Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України звертає увагу
на те, що Управління архітектури та містобудування Виконавчого
комітету Одеської міської ради (структурний підрозділ якого є
відповідачем у даній справі) ні судом першої інстанції, ні судом
апеляційної інстанції до участі у справі не залучено, тобто судами
попередніх інстанцій фактично прийнято рішення про права, інтереси
та обов'язки особи, яка не була повідомлена про можливість
вступити у справу, що може призвести до неправильного вирішення
справи і не може бути усунено судом касаційної інстанції в силу
положень ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
судове рішення повинно бути законним і
обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до
норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і
всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України
"Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 227 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
судові рішення обов'язково
скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо суд
вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов'язки осіб,
які не були повідомлені про можливість вступити у справу.
Згідно з ч. 4 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
справа направляється до суду апеляційної
інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо
порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа
направляється до суду першої інстанції.
Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки
допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм
процесуального права є підставою для обов'язкового скасування
судових рішень з направленням справи на новий розгляд, то всі
винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа -
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити
спір відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 227, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Лазурне узбережжя" на ухвалу Одеського апеляційного
господарського суду від 26.09.2006 р. у справі №22/221-06-4483А
задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Одеської області від 09.06.2006
р. ( rs22004 ) (rs22004)
та ухвалу Одеського апеляційного господарського
суду від 26.09.2006 р. у справі №22/221-06-4483А скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді