ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.,
Гордійчук М.П.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1 на постанову господарського суду Автономної Республіки
Крим від 26.12.2005 року та ухвалу Севастопольського апеляційного
господарського суду від 30.03.2006 року у справі № 2-8/16551 за
позовом приватного підприємства "Вектра" до Євпаторійської міської
ради, третя особа суб'єкт підприємницької діяльності - фізична
особа ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень та спонукання до
виконання певних дій, -
встановила:
Приватне підприємство "Вектра" звернулось до суду з позовом
до Євпаторійської міської ради про визнання недійсними рішень від
НОМЕР_1та від IНФОРМАЦIЯ_1і спонукання до виконання певних дій -
видати дозвіл позивачу на розробку проекту відведення земельної
ділянки площею 3529 кв. м. розташованої за адресою: АДРЕСА_1,
обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що рішенням суду за ПП "Вектра"
визнано право власності на об'єкт нерухомості - АДРЕСА_1, при
цьому з метою врегулювання питання щодо користування земельною
ділянкою, на якій розташований даний об'єкт, позивач звертався до
відповідача із заявою, за результатами розгляду якої було прийнято
рішення про відмову в дозволі на розробку проекту відведення,
окрім того вказує, що на момент звернення до суду із позовом,
відносно спірної земельної ділянки відповідачем прийнято рішення,
яким спірна земельна ділянка надана в користування іншій особі.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від
26.12.2005 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 30.03.2006 року, задоволені
позовні вимоги приватного підприємства "Вектра" до Євпаторійської
міської ради.
Не погоджуючись із постановленими у справі судовими рішеннями
суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1подала
до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій
просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим
від 26.12.2005 року та ухвалу Севастопольського апеляційного
господарського суду від 30.03.2006 року відмінити та ухвалити нове
рішення, яким відмовити в позові.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено
наступне. Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
обставини, встановлені судовим рішенням в
адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало
законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких
беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці
обставини.
Відповідно рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 02.12.2003 року у справі № 2-8/15924-2003 судом було
встановлено преюдиційний факт переходу права власності на об'єкт
нерухомості до приватного підприємства "Вектра" на підставі
договору від IНФОРМАЦIЯ_2 з попереднім власником Кримською
республіканською організацією Всеукраїнською спілкою
автомобілістів.
Як вбачається з матеріалів справи, в тимчасовому користуванні
Кримської республіканської організації Всеукраїнської спілки
автомобілістів на перехресті вул. Iнтернаціональна та проспекту
Перемоги під автостоянкою № 1 знаходилась земельна ділянка площею
3887 кв. м. Кримською республіканською організацією Всеукраїнською
спілкою автомобілістів було замовлено і підготовлено проект
відведення і технічний звіт з перенесенням межі земельної ділянки
площею 3529 кв. м. на місці її розташування, для розміщення і
обслуговування автостоянки за адресою: IНФОРМАЦIЯ_3, який не був
реалізований з причин наступного переходу права власності на
об'єкт нерухомості до позивача.
Згідно ст. 120 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
у разі
переходу права власності на будівлю і споруду право власності на
земельну ділянку або його частину може переходити па підставі
цивільно-правових угод, а право користування - па підставі
договору оренди.
П. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені
на земельній ділянці, наданій в користування, то у разі їх
відчуження до набувача переходить право користування тією частиною
земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки,
яка необхідна для їх обслуговування.
Враховуючи положення вказаних нормативно-правових актів,
вимоги ст. 6 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, яка
встановлює, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки
на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України
( 2768-14 ) (2768-14)
, Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, Господарським
кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
, ним і іншими законами України, суди
першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що
виникнення або перехід права власності на об'єкт нерухомості є
підставою виникнення права на оренду земельної ділянки під цим
об'єктом.
Згідно ст. 181 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
під
об'єктом нерухомості, яким є належна позивачу на праві власності
автостоянка, розуміється об'єкт нерозривно пов'язаний із земельною
ділянкою, який неможливо відокремити від такої земельної ділянки
без спричинення йому шкоди або втрати ним цільового призначення.
Судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, що
відповідно до інвентаризаційної справи Євпаторійського МБРТI
об'єкт нерухомості - автостоянка № 1, розташована за адресою:
АДРЕСА_1, яка знаходиться на земельній ділянці площею 3529 кв. м.,
як об'єкт, під яким на підставі пункту 6 Правил зберігання
транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №115
( 115-96-п ) (115-96-п)
, розуміється господарський об'єкт, що має тверде
покриття (асфальтове, бетонне, гравійне, щебеневе і т.д.),
огорожу, освітлення, телефонний зв'язок, приміщення для
обслуговуючого персоналу, в'їзні-виїзні ворота зі шлагбаумом і
запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних
засобів.
Враховуючи це, суди першої та апеляційної інстанції зробили
вірний висновок про те, що право вимагати відведення земельної
ділянки площею 3529 кв. м. під належним позивачу об'єктом
нерухомості має саме позивач, а тому власник землі в особі органу
місцевого самоврядування та треті особи, в тому числі по
даній справі, не мають права будь-яким чином розпоряджатися
земельною ділянкою та претендувати на таку земельну ділянку, окрім
виняткових випадків передбачених Земельним кодексом України
( 2768-14 ) (2768-14)
і законодавством про власність, що регулюють випадки
примусового припинення права користування землею і права власності
(конфіскація, вилучення, викуп за мотивами суспільної необхідності
і т.д.).
За таких обставин, враховуючи положення ст. 120 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та ст. 377 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли
обгрунтованого висновку, що рішення Євпаторійської міської Ради за
НОМЕР_2 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення
земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1. для будівництва
та розміщення торгівельного комплексу" підлягає визнанню
протиправним та скасуванню, як таке, що порушує права та
охоронювані законом інтереси позивача у справі в зв'язку з
порушенням обсягу та змісту його прав на відведення земельної
ділянки під об'єктом нерухомого майна.
Також, аналізуючи матеріали справи, суди першої та
апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що запропонована до
відведення земельна ділянка під будівництво та обслуговування
торгово-сервісного центру з підземною автостоянкою повністю
відповідає вимогам містобудівної документації, розміри та межі
земельної ділянки ніяким чином не порушують права третіх осіб та
не мають місця порушення будь-яких інших норм законодавства, якими
врегульовані питання надання земельних ділянок, а тому перешкоди
для надання відповідачем дозволу на розробку проекту відведення
земельної ділянки саме для запропонованих позивачем цілей немає.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судами норм
матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло
призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної
інстанції винесли законні і обгрунтовані рішення, постановлені
з дотриманням норм матеріального та процесуального права і
підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1 відхилити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від
26.12.2005 року та ухвалу Севастопольського апеляційного
господарського суду від 30.03.2006 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді:
(підпис)
Фадєєва Н.М.
(підпис)
Бим М.Є.
(підпис)
Леонтович К.Г.
(підпис)
Гордійчук М.П.
(підпис)
Чалий С.Я.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України К.Г.Леонтович