УХВАЛА
Iменем України
"17"квітня 2007 р. №К-10408/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
Суддів Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Гончаренко Р.С.
за участю представників сторін, згідно протоколу судового
засідання від 17.04.2007 року (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Сімферополі на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 02.08.2005 року та рішенням господарського
суду Автономної Республіки Крим від 15 .04.2005
у справі № 2-4/5878-2005
за позовом Виробничо-комерційного об'єднання "Крим", м.
Сімферополь
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Виробничо-комерційне об'єднання "Крим" (далі по тексту -
позивач) звернулось до Господарського суду Автономної Республіки
Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
(далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
15 .04.2005 у справі №2-4/5878-2005 позов Виробничо-комерційного
об'єднання "Крим" до Державної податкової інспекції у місті
Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним
податкового повідомлення - рішення задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх
інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в який просить їх скасувати, та
прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог
ВКО "Крим".
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та
апеляційної інстанції порушено норми матеріального та
процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому
засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази
в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що
касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Сімферополі
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній
Республіці Крим 24.02.2005 була проведена невиїзна перевірка
Виробнично-комерційного об'єднання "Крим" за 1 квартал 2004 року,
1 півріччя 2004 року, 9 місяців 2004 року, за 2004 рік.
По результатам перевірки був складений акт №355/15-3 від
24.02.2005, у якому відображений той факт, що позивачем допущені
помилки визначенні розміру платні за користування надрами для
здобичі будівельної сировини.
На підставі акту перевірки Державною податковою Iнспекцією в
місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим було прийнято
податкове повідомлення - рішення № 0020611503/0 від 25.05.2005 про
визначення суми податкового зобов'язання Виробничо-комерційного
об'єднання "Крим" - плати за користування надрами місцевого
значення за 2004 рік - в сумі 98145,00 грн. та застосування
штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4907,25грн., на загальну суму
103052,25 грн.
Приймаючи оскаржувані рішення суди мотивували тим, що
оскільки ст. 6 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
було встановлено лише нові базові нормативи за
користування надрами для видобування корисних копалин лише на 2004
рік, цим Законом змін до Постанови Кабінету Міністрів №1014 від 12
вересня 1997 року, та до Постанови Кабінету Міністрів України №427
від 31 березня 2003 ( 427-2003-п ) (427-2003-п)
року внесено не було, позивач
правомірно застосував коефіцієнт 0.3 у 2004 році.
Проте визнати такий висновок обгрунтованим не можна з огляду
на таке.
Згідно зі ст. 28 Кодексу про надра ( 132/94-ВР ) (132/94-ВР)
користування
надрами є платним. Плата за користування ними здійснюється у
вигляді:
1) платежів за користування надрами;
2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за
рахунок державного бюджету;
3) збору за видачу спеціальних дозволів;
4) акцизного збору.
Статтями 29 - 32 цього Закону визначені умови звільнення від
плати за користування надрами, порядок справляння платежів за
користування ними, а також розділ платежів та форми внесення плати
за користування надрами.
Зокрема, згідно з положеннями ст. 30 цього Кодексу нормативи
плати за користування надрами та порядок їх справляння
встановлюється Кабінетом Міністрів.
Отже, питання справляння плати за користування надрами
врегульовані нормами Кодексу про надра ( 132/94-ВР ) (132/94-ВР)
, а не
податковим законодавством. Тому норми податкового законодавства
щодо встановлення розмірів цієї плати до спірних правовідносин
застосуватися не можуть.
Постановою Кабінету Міністрів від 12.09.97 N 1014
( 1014-97-п ) (1014-97-п)
"Про затвердження базових нормативів плати за
користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку
справляння плати за користування надрами для видобування корисних
копалин" затверджені базові нормативи плати за користування
надрами для видобування корисних копалин та порядок справляння
плати за це, а постановою КМ від 31.03.2003 N 427 "Про
застосування коефіцієнта до базового нормативу плати за
користування надрами для видобування каменю будівельного"
установлено, що на період з 01.04.2003 до 01.01.2005 до базового
нормативу плати за користування надрами для видобування каменю
будівельного застосовується коефіцієнт 0,3.
Статтею 6 Закону про державний бюджет на 2004 рік, уведеним у
дію 01.01.2004, встановлено, що у 2004 році запроваджуються нові
базові нормативи плати за користування надрами для видобування
корисних копалин згідно з додатком N 9, які дорівнюють 2,0
грн./м-3.
Відповідно до ст. 4 Бюджетного кодексу ( 2542-14 ) (2542-14)
нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в
Україні, є:
1) Конституція;
2) Бюджетний кодекс ( 2542-14 ) (2542-14)
;
3) закон про державний бюджет;
4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини;
5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, прийняті на
підставі і на виконання Бюджетного кодексу ( 2542-14 ) (2542-14)
та інших
законів, передбачених пп. 3 і 4 ч. 1 цієї статті.
При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення
нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій
вони не суперечать положенням Конституції, Бюджетного кодексу
( 2542-14 ) (2542-14)
та закону про державний бюджет.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Закон про
державний бюджет на 2004 рік ( 1344-15 ) (1344-15)
має пріоритетне значення
стосовно нормативно-правових актів Кабінету Міністрів. Оскільки
положення постанов Кабінету Міністрів від 12.09.97 N 1014 та від
31.03.2003 N 427 ( 427-2003-п ) (427-2003-п)
суперечать ст. 6 Закону про
державний бюджет на 2004 рік ( 1344-15 ) (1344-15)
, до якої згідно з
додатком N 9 запроваджено інші базові нормативи плати за
користування надрами для видобування корисних копалин, з
01.01.2004 на час дії згаданого Закону мають застосовуватися
базові нормативи плати, встановлені цим Законом, а не зазначеними
постановами Кабінету Міністрів.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України прийшла до висновку, що суд першої
інстанції, з висновками якого помилково погодився апеляційний суд,
неповно з'ясував обставини справи, не перевірив доводів і
заперечень сторін та доказів по справі в зв'язку з чим постанова
Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.08.2005
року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
15.04.2005 підлягає скасуванню, а справа №2-4/5878-2005,
відповідно до п. 6 ч.1 ст.223 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, передається
на розгляд суду першої інстанції
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 02.08.2005 року та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 15 .04.2005 року скасувати..
Справу № 2-4/5878-2005 направити на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Федоров М.О.
Судді
(підпис)
Брайко А.I.
(підпис)
Голубєва Г.К.
(підпис)
Карась О.В.
(підпис)
Рибченко А.О.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України М.О. Федоров