Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Костенка М.I., при секретарі Деревенському I.I., за участі представників ВАТ "Житомиробленерго" Приведьон В.М. та Черняк А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 13 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації та відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 11 листопада 2005 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації та відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" про стягнення суми доплати, передбаченої статтями 37 та 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , стягнено суму 19275,71 грн. доплати та 3643,40 грн. у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва з відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації перерахувати вказані суми на рахунок ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго".

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 13 квітня 2006 року зазначене рішення суду першої інстанції було скасоване та прийнято рішення про відмову у позові.

Вказане рішення вмотивовано тим, що Управління праці та соціального захисту населення при нарахуванні щорічних виплат на оздоровлення за 2004 - 2005 роки правильно виходило з положень Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) № 796-ХII та Постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року № 836 (836-96-п) (далі - Постанова КМУ № 836), згідно з якими позивачу підлягала виплаті щорічна допомога на оздоровлення за ці роки, як учасникові ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1. звернувся з касаційною скаргою, у якій просить постанову Апеляційного суду Житомирської області від 13 квітня 2006 року скасувати, рішення Народицького районного суду від 11 листопада 2005 року залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, і це не заперечується відповідачами, що позивач працює та проживає у смт.Народичі та є потерпілим від аварії на ЧАЄС 3-ої категорії.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) громадянам, які працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю провадиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітною плати.

Крім того, відповідно до абзацу другого частини першої статті 37 вищезазначеного Закону громадянам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати.

Зі змісту статті 1 цього Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статей 37 та 39 Закону № 796-ХII (796-12) , а навпаки, статтею 2 Закону № 372-IV (372-15) передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені наявні матеріали справи, вірно дана юридична оцінка фактичним обставинам справи, до спірних правовідносин вірно застосовані норми матеріального права.

При прийнятті рішення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення справи не вбачається.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції скасував рішення у справі, не маючи для того законних підстав, визначених статтею 202- Кодексу адміністративного судочинства України. Тому оскаржена постанова Апеляційного суду Житомирської області від 13 квітня 2006 року відповідно до ст. 226 КАС України (2747-15) підлягає скасуванню, а скасоване нею рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 13 квітня 2006 року скасувати, рішення Народицького районного суду Житомирської області від 11 листопада 2005 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у порядку та у строки, передбачені ст.ст.237-239 КАС України (2747-15) .