К-18431/06 Про оскарження дій УПФ - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії управління Пенсійного фонду України у м. Харцизьку (далі - УПФ),

встановила:

У квітні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визнаний інвалідом 2 групи з втратою працездатності на 70% та отримує пенсію по інвалідності. 3 квітня 2003 року УПФ звернулось з листом до Харцизької міської лікарні, де він працював, в якому просило видати довідку про заробітну плату ОСОБА_1. посилаючись на те, що позивачу було невірно визначено розмір середнього заробітку за час перебування в Чорнобильській зоні. Вважаючи зазначені дії суб'єкта оскарження незаконними, такими, що порушують його конституційні права, просив скаргу задовольнити.

Рішенням Харцизького міського суду від 13 жовтня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29 січня 2004 року, в задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Судами встановлено, що рішенням Харцизького міського суду від 30 березня 2000 року зобов'язано Харцизьку міську лікарню видати ОСОБА_1. довідку про заробітну плату за час роботи на ЧАЕС в розмірі 4169,44 руб., на підставі чого йому була нарахована пенсія.

УПФ своїми листами від 25 березня та від 18 квітня 2003 року просило Харцизьку міську лікарню видати довідку про заробітну плату ОСОБА_1. за час перебування в Чорнобильській зоні і запропоновано видати довідку про заробітну плату, яка б відповідала вимогам закону.

У відповіді на вказані листи Харцизька міська лікарня вказала на те, що довідка про заробітну плату ОСОБА_1. видана на підставі рішення Харцизького міського суду від 30 березня 2000 року, підстав для видачі іншої довідки немає.

Висновок суду про те, що такі дії УПФ не порушили прав скаржника, відповідають фактичним обставинам справи. З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харцизького міського суду від 13 жовтня 2003 року і ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 січня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскаржені лише за винятковими обставинами - з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права; визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України - протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.