ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Головуючого - судді Бутенка В. I.,
Суддів : Лиски Т. О.,
Панченка О. I.,
Сороки М. О.,
Штульмана I. В.,
При секретарі: Пархоменко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Територіального
управління Головної державної інспекції на автомобільному
транспорті в Миколаївській області, третя особа - Відділ державної
виконавчої служби Вознесенського міського управління юстиції про
визнання незаконними дій, скасування постанови і стягнення
моральної шкоди, за касаційною скаргою приватного підприємця
ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Миколаївської області від
27 грудня 2005 року та ухвалу Одеського апеляційного
господарського суду від 14 березня 2006 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
В листопаді 2005 року ПП ОСОБА_1 звернувся до Господарського
суду Миколаївської області з позовом до Територіального управління
Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в
Миколаївській області про визнання незаконними дій, скасування
постанови НОМЕР_1, якою були застосовані фінансові санкції в
розмірі 340 грн. за порушення п. 6 ст. 69 Закону України "Про
автомобільний транспорт" ( 2344-14 ) (2344-14)
- здійснення 14 вересня 2005
року (протокол НОМЕР_2) перевезення пасажирів на таксі -
автомобілі "Москвич 412" д/н НОМЕР_3 без ліцензійної картки та
відмітки про проходження передрейсового медичного огляду і
технічного огляду транспортного засобу. Крім того, просив стягнути
з відповідача моральну шкоду, заподіяну йому моральними і
фізичними стражданнями внаслідок неправомірного притягнення до
відповідальності.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 27
грудня 2005 року в позові ПП ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14
березня 2006 року апеляційна скарга ПП ОСОБА_1 залишена без
задоволення, а постанова Господарського суду Миколаївської області
від 27 грудня 2005 року - без змін.
В касаційній скарзі на постанову Господарського суду
Миколаївської області від 27 грудня 2005 року та ухвалу Одеського
апеляційного господарського суду від 14 березня 2006 року ПП
ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з
неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
При розгляді справи, суди першої та апеляційної інстанцій
повно встановили обставини справи, дали належну правову оцінку та
вірно застосували чинне законодавство України.
Так, в ході перевірки перевізників та транспортних засобів
всіх форм власності по маршрутам м. Вознесенська Миколаївської
області на предмет дотримання Закону України "Про автомобільний
транспорт" ( 2344-14 ) (2344-14)
та Правил надання послуг на автомобільному
транспорті було виявлено порушення ПП ОСОБА_1 правил надання
послуг пасажирського автомобільного транспорту, яке полягало в
тому, що 14.09.2005 р. ПП ОСОБА_1 рухався на належному йому
автомобілі марки "Москвич 412" д/н НОМЕР_3 із встановленим на
ньому розпізнавальним ліхтариком оранжевого кольору "Таксі", без
наявності ліцензійної картки, дорожнього листа з відмітками про
передрейсовий медичний огляд та технічний огляд транспортного
засобу, про що було складено протокол НОМЕР_2. При цьому, у цьому
протоколі позивач вказав, що йому не видавалась ліцензійна картка,
але це твердження спростовується журналом видачі ліцензійних
карток(а.с. 66-67), ПП ОСОБА_1 26.05.2003 р. ліцензійна картка
була видана.
На підставі протоколу НОМЕР_2. про виявлене порушення
законодавства про автомобільний транспорт та протоколу № 14
засідання комісії у розгляді справ про порушення суб'єктом
підприємницької діяльності законодавства про автомобільний
транспорт відповідачем було прийнято постанову НОМЕР_1. про
застосування до ПП ОСОБА_1 фінансових санкцій у сумі 340 грн. у
відповідності до п. 6 ст. 69 Закону України "Про автомобільний
транспорт" ( 2344-14 ) (2344-14)
.
Суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано спростували
посилання позивача на те, що наявність на автомобілі ліхтарика
оранжевого кольору "Таксі" зовсім не означає, що даний автомобіль
є таксі, оскільки відповідно до п. 37 Правил надання послуг
пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 141 ( 141-2003-п ) (141-2003-п)
,
саме на таксі встановлюється розпізнавальний ліхтар оранжевого
кольору.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2003р. ПП ОСОБА_1
була видана ліцензія НОМЕР_4 на надання послуг з внутрішніх
перевезень пасажирів автомобільним транспортом в межах України,
однак згідно з випискою з ліцензійного реєстру (а.с. 22) ліцензію
було видано на автомобіль марки РАФ-2203, д/н НОМЕР_5, а не на
автомобіль "Москвич 412" д/н НОМЕР_3.
Відповідно до п. 34 ст. 9 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
ліцензуванню
підлягає надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на
таксі.
Відповідно до ч. 14 ст. 14 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
до ліцензій на
надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним
транспортом загального користування і з перевезення пасажирів та
їх багажу на таксі додаються ліцензійні картки на кожен
автомобільний транспортний засіб. Ліцензійна картка є бланком
суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії
та автомобільного транспортного засобу.
Доказів того, що на автомобіль марки "Москвич 412" д/н
НОМЕР_3 була видана ліцензійна картка та доказів правомірності
розміщення на даху автомобіля розпізнавального ліхтаря оранжевого
кольору, позивачем надано не було.
Суди вірно відзначили, що посилання позивача на те, що
постанова НОМЕР_1 є незаконною з приводу наявності в ній технічних
виправлень, є необгрунтованими, з огляду на те, що розбіжності в
постанові, які виникли при помилковому роздрукуванні, за умови
правомірного застосування фінансових санкцій, не є достатньою
правовою підставою для скасування такої постанови.
Крім того, суди обгрунтовано відмовили в задоволенні вимоги
про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з її недоведеністю.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення
ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права,
правова оцінка обставинам справи дана вірно, а доводи касаційної
скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без
задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області
від 27 грудня 2005 року та ухвалу Одеського апеляційного
господарського суду від 14 березня 2006 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених
ст. 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: В. I. Бутенко
Т. О. Лиска
О. I. Панченко
М. О. Сорока
I. В. Штульман