ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого-судді Бутенка В.I.,
суддів: Лиски Т.О., Панченка О.I., Весельської Т.Ф.,
Штульмана I.В.,
при секретарі Пархоменко О.В.,
за участю представника позивача Данилевича О.Й., представника
Чернігівської митниці Приходько О.В. та представника Генеральної
прокуратури України Чубенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за касаційними
скаргами прокуратури Чернігівської області, Чернігівської митниці
та Управління Державного казначейства України у Чернігівській
області на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 08 лютого 2006 року у справі №3/152 за позовом Акціонерного
товариства закритого типу (далі - АТЗТ) "АТ Тютюнова компанія
"В.А.Т. - Прилуки" до Чернігівської митниці, Управління Державного
казначейства України у Чернігівській області
про стягнення надміру сплачених податкових платежів та митних
зборів, -
ВСТАНОВИЛА:
АТЗТ "АТ Тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки" звернулося до
господарського суду з позовом до Чернігівської митниці та
Управління державного казначейства у Чернігівській області про
стягнення надміру сплачених податкових платежів та митних зборів
при здійсненні розмитнення партії товару в сумі 35 810,74 грн.
В заяві про уточнення позовних вимог позивач просив суд
стягнути з Державного бюджету в особі Управління державного
казначейства України в Чернігівській області надміру сплачені
податкові платежі та митні збори при розмитненні партії тютюну за
контрактом 20001590, укладеним між позивачем та продавцем
"Вгіtіsh - Аmегісаn Тоbассо (Німеччина) СmbН" про поставку
листового тютюну 4093 В СS DKF-L -2002 у розмірі 35 810,74 грн.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від
11.10.2005 р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08
лютого 2006 року вказану постанову господарського суду
Чернігівської області скасовано і постановлено нове рішення яким
позов АТЗТ "АТ Тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки" було
задоволено повністю.
Стягнуто з Державного бюджету України через Відділення
Державного казначейства в м. Чернігові на користь АТЗТ "АТ
Тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки" державне мито в сумі 358,10
грн. та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції,
прокуратура Чернігівської області, Чернігівська митниця та
Управління Державного казначейства у Чернігівській області
звернулись до Вищого адміністративного суду з касаційними скаргами
в яких зазначають, що постанова апеляційного господарського суду
прийнята з порушенням норм процесуального і матеріального права,
зокрема з порушенням вимог ст.ст. 108, 187, 191 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, а також Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
, Закону
України "Про митний тариф України" ( 2371-14 ) (2371-14)
та інших
нормативних актів, відповідно до яких саме митниця, як орган
державної влади який здійснює митну справу, уповноважена на
прийняття рішення про визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД при їх
митному оформленні.
Відповідно ж до норм Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей
є обов'язковим для підприємств. У зв'язку з цим оскаржувана
постанова підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду
першої інстанції.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у судовому
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню
із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, виходячи з
наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.05.2004 р.
позивачем був укладений контракт № 20001590 з продавцем "Вгіtіsh -
Аmегісаn Тоbассо (Німеччина) СmbН" про поставку листового тютюну
4093 В СS DKF-L -2002 (тютюн теплового сушіння типу Вірджинія з
невиділеною середньою жилкою (код за УКТ ЗЕД 2401101000 ), вагою
приблизно 14090 кг., вартістю 35810,74 грн.
За умовами контракту вартість зазначеного тютюну складала
0,52 доларів США за кілограм тютюну. Загальна ціна контракту
складала 7378,90 доларів США. 01.07.2004 р. позивач оформив та
заявив до митного оформлення на митний пост "Прилуки"
Чернігівської митниці придбану партію тютюну.
В поданій декларантом вантажній митній декларації та
декларації митної вартості від 01.07.2004 р. №102040000/4/041063
була зазначена митна вартість тютюну даного сорту та якості
відповідно до умов укладеного контракту, однак позивачу було
відмовлено у прийнятті задекларованої митної вартості товару з тих
підстав, що покупець та продавець за контрактом є
взаємопов'язаними особами.
Як свідчать матеріали справи, при здійсненні оцінки митної
вартості Чернігівською митницею були застосовані ціни на тютюн
типу Вірджинія з невиділеною середньою жилкою з країною походження
іншою ніж країна виробництва товару (Сербія), зокрема з Угорщиною.
Скасовуючи постанову господарського суду Чернігівської
області, суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача,
що для здійснення розмитнення останнім був наданий низькоякісний
тютюн, та у своїх висновках виходив з вимог ст. 269 та ч.6 ст. 268
МК України, де для визначення митної вартості за методом оцінки за
ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів за основу береться
ціна угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, які ввозяться
(імпортуються), з дотриманням вимог, зазначених у ст.ст. 268, 269
МК України, зокрема: товари повинні мати схожі характеристики,
складатись із схожих компонентів, завдяки чому вони виконують
однакові функції порівняно із товарами, що оцінюються, та
вважаються комерційно взаємопов'язаними. Для визначення того, чи є
товари подібними (аналогічними), апеляційний суд прийняв до уваги
такі ознаки як якість, наявність торговельної марки і репутація на
ринку країни походження, в результаті чого прийшов до висновку про
те, що для оцінки вартості товару були застосовані ціни іншої
країни-виробника. Тютюн типу Вірджинія з невиділеною середньою
жилкою з країни-походження Сербія не є аналогічним, подібним
товаром для товару країни-виробника Угорщини в розумінні ст. 270
МК України і тому за даних обставин неможливим є застосування
методу оцінки саме за ціною угоди щодо подібних, аналогічних
товарів.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись
не можна.
Відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф"
( 2097-12 ) (2097-12)
№2097-Х11 від 05.02.1992р. (з наступними змінами),
постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку
ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної
діяльності" №1863 ( 1863-2002-п ) (1863-2002-п)
від 12.12.2002 р. (з наступними
змінами), УКТ ЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу,
використовується для цілей тарифного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності, здійснення митного оформлення
товарів. Саме Держмитслужба забезпечує ведення УКТ ЗЕД.
Ведення УКТ ЗЕД передбачає прийняття рішень щодо класифікації
товарів та їх кодування. З метою забезпечення цієї функції у
митних органах створені спеціальні підрозділи - відділи контролю
митної вартості та номенклатури митниці, а також відділи
номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці.
Розділом 3 "Порядку роботи відділу номенклатури та
класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної
вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації
товарів, що переміщуються через митний кордон України",
затвердженим наказом Державної митної служби України №646
( z0996-03 ) (z0996-03)
від 01.10.2003 р., передбачено, що для вирішення
спірних питань класифікації товарів вказані підрозділи митних
органів можуть підготувати звернення до митної лабораторії. Саме
цим підрозділам митних органів надано право скасування або зміни
рішення щодо кодування товару.
При вирішенні спору, судом апеляційної інстанції не
враховувались вказані чинники та положення ст. 313 Митного кодексу
України ( 92-15 ) (92-15)
про те, що обов'язок класифікації товарів за
кодом УКТ ЗЕД покладено виключно на митні органи, та про
обов'язковість рішень митних органів щодо класифікації товарів для
митних цілей для підприємств і громадян.
Судом апеляційної інстанції не було взято до уваги, що
відповідно до ст. 259 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
(далі - МК
України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або
визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через
митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання
товарами митного кордону України відповідно до положень цього
Кодексу.
Визначення митної вартості товарів - це прерогатива митних
органів і митне оформлення, згідно з чинним законодавством,
повинно здійснюватись за показниками, визначеними митницею.
Декларант повинен надати якомога більше документів митниці для
підтвердження вартості товару.
Апеляційною інстанцією також не враховано вимоги ст. 261 МК
України ( 92-15 ) (92-15)
про те, що відомості про митну вартість товарів,
заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний
кордон України і прийняті митним органом, використовуються для
нарахування податків і зборів.
Встановлено, що визначення митної вартості, як бази митного
оподаткування листового тютюну теплового сушіння типу Вірджинія з
невідділеною середньою жилкою (партія 4093В С8-ОКР-Ь-2002, вагою
14090 кг, виробник - Сербія і Чорногорія) здійснювалось посадовими
особами Відділу контролю митної вартості та номенклатури
Чернігівської митниці відповідно до повноважень, передбачених п.
1.3 Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної
митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці
(далі - Порядку) при вирішенні питань визначення митної вартості
товарів та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення
митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон
України, затвердженого наказом ДМСУ № 685 ( z0969-03 ) (z0969-03)
від
13.10.2003 р.
У зв'язку з тим, що відповідно до п. 2.7 цього Порядку
відповідальність за прийняте рішення несе посадова особа митного
органу, яка здійснює контроль правильності визначення митної
вартості і згідно зі ст. 265 МК України та постанови Кабінету
Міністрів України №1375 від 28.08.2003 ( 1375-2003-п ) (1375-2003-п)
р. "Про
затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що
переміщуються через митний кордон України" має право приймати
рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості
товарів та неможливість використання вибраного декларантом методу
митної оцінки, за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності
поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно
визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно
застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим
Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі
цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних)
товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Судом при розгляді апеляційної скарги не було враховано, що
відповідно до ст. 81 МК України ( 92-15 ) (92-15)
декларування
здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою,
усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і
транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон
України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного
контролю та митного оформлення.
Як вбачається з матеріалів справи в жодному з наданих до
митного оформлення тютюну документів не зазначені дані щодо
низької якості товару
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про помилкове
застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин
норм матеріального права, в зв'язку з чим оскаржувана постанова
піддягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої
інстанції, яке ухвалено відповідно до вимог матеріального і
процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 233 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, судова колегія, -
УХВАЛИЛА :
Касаційну скаргу прокуратури Чернігівської області,
Чернігівської митниці та управління Державного казначейства у
Чернігівській області задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08
лютого 2006 року скасувати, а постановою господарського суду
Чернігівської області від 11.10.2005 р. залишити в силі.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку,
встановленого п.1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя