Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами ОСОБА_1 та управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2005 року у справі №2-1192/05 за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, третя особа - Бобринецький районний відділ УМВС України в Кіровоградській області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої невиплатою заборгованості по грошовому утриманню та неналежною оплатою праці, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, третя особа на боці відповідача - Бобринецький районний відділ УМВС України в Кіровоградській області, в якій, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати дії керівництва УМВС України в Кіровоградській області в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення згідно наказу УМВС України в Кіровоградській області НОМЕР_1 від 15.10.2004р. "Про підсумки діяльності слідчого апарату УМВС України в Кіровоградській області за 9 місяців 2004 року" неправомірними та скасувати вказане дисциплінарне стягнення; стягнути на користь позивача з УМВС України в Кіровоградській області гроші в загальній сумі 27545,95грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що наказ УМВС України в Кіровоградській області НОМЕР_1 від 15.10.2004р. "Про підсумки діяльності слідчого апарату УМВС України в Кіровоградській області за 9 місяців 2004 року" незаконний з підстав відсутності в ньому конкретних вказівок та вимог керівництва, які позивачем не виконано, не доведення до відома позивача вказівки про проведення наради в УМВС, не ознайомлення позивача з вказаним наказом, що спричинило неможливість його оскарження та позбавило позивача права на 20% надбавку за безперервну службу. Крім того, позивач зазначає, що йому не виплачувалися: грошова компенсація за роботу у вихідні та святкові дні, щорічна матеріальна допомога, грошова допомога при звільненні, компенсація за невикористану та частково не використану відпустки, компенсація за формений одяг, продовольчі пайки. Також позивач просив стягнути моральну шкоду в розмірі 3000,00грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 19 травня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату (грошове утримання) в сумі 640,05грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1986,30грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 713,90грн., за роботу у вихідні та святкові дні в сумі 2920,50грн., щорічну матеріальну допомогу в сумі 7788,00грн., за формений одяг в сумі 1766,75грн., за продовольчий пайок 600,00грн., заробіток за період здачі справ - 454,30грн., а всього до стягнення - 15 079,80грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2005 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та УМВС України в Кіровоградській області задоволені частково: рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2005 року в частині стягнення з УМВС України в Кіровоградській області на користь позивача не виплаченого грошового утримання в сумі 640,05грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 1986,30грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 713,90грн., за роботу у вихідні та святкові дні в сумі 2920,50грн., за продовольчий пайок у сумі 600,00грн. - скасовано, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вищезазначених позовних вимог відмовлено; рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2005 року в частині стягнення з УМВС України в Кіровоградській області на користь позивача щорічної матеріальної допомоги в сумі 7788,00грн. та грошового утримання за період здачі справ в сумі 454,30грн. - змінено та стягнуто з УМВС України в Кіровоградській області на користь позивача щорічну матеріальну допомогу в сумі 752,00грн. та грошове утримання за період здачі справ в сумі 383,50грн., а всього стягнуто 1135,50грн.; в іншій частині рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 19 травня 2005 року залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач просить змінити рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2005 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2005 року та задовольнити позовні вимоги в частині: визнання дії керівництва УМВС України в Кіровоградській області в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення згідно наказу УМВС України в Кіровоградській області НОМЕР_1 від 15.10.2004р. "Про підсумки діяльності слідчого апарату УМВС України в Кіровоградській області за 9 місяців 2004 року" неправомірними та скасувати вказане стягнення; стягнути на користь позивача з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області гроші в загальній сумі 19224,20грн., з яких: 814,60грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди внаслідок застосування дисциплінарного стягнення за відсутністю передбачених законом підстав та послідуючого неправомірного вирахування з заробітної плати; 2920,50грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди за невиплату грошової компенсації за роботу у вихідні та святкові дні; 7020,00грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди за невиплату щорічної матеріальної (грошової) допомоги; 2798,80грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди за невиплату одноразової грошової допомоги при звільнені з ОВС; 600,00грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди за неправомірне вирахування з належної мені грошової компенсації взамін продовольчого пайку; 713,90грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди за затримку в проведені належних мені виплат при звільнені; 1356,40грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди за роботу в понадурочний час за період з 09.01.2004р.-08.02.2005р.; 3000,00грн. моральної шкоди. Позивач в касаційній скарзі посилається на незастосування судами належних норм матеріального права, некоректне тлумачення окремих положень чинного законодавства.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2005 року в частині стягнення з УМВС України в Кіровоградській області матеріальної допомоги в сумі 752,00грн. та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної допомоги посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи в період з 19.08.1993р. по 08.02.2005р. ОСОБА_1 працював в органах управління внутрішніх справ України в Кіровоградській області.

Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 15.10.2004р. за НОМЕР_1 "Про підсумки діяльності слідчого апарату УМВС України в Кіровоградській області за 9 місяців 2004 року" позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності (оголошено догану) та знято надбавку за безперервну службу.

Згідно ч.1 ст. 248-1 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.

Відповідно до ст.248-5 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) скаргу може бути подано в суд у двомісячний строк, обчислений з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ НОМЕР_1 було видано 15.10.2004р. і оголошено особовому складу, що свідчить про ту обставину, що позивачу повинно було стати відомо про прийняття такого наказу та про його зміст саме 15.10.2004р., а тому перебіг двомісячного строку подачі скарги до суду закінчився 15.12.2004р.

Доводи позивача про те, що про накладення дисциплінарного стягнення йому стало відомо тільки у кінці грудня 2004 року при отриманні грошового утримання ніякими доказами не підтверджується.

Згідно ч.2 ст.248-5 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.

Статтею 89 ЦПК України (1618-15) передбачено, що стороні або іншій особі, яка бере участь у справі, в разі пропуску встановленого законом строку з причин, визнаних судом поважними, суд може поновити пропущений строк. Одночасно з проханням про поновлення строку належить провести ту дію або подати той документ, відносно якого порушено прохання.

Оскільки зі скаргою позивач звернувся лише в лютому 2005 року, а питання про поновлення пропущеного процесуального строку перед судом не ставилось суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи, що у скасуванні дисциплінарного стягнення відмовлено, а при його застосуванні з позивача було знято надбавку за безперервну службу позивачу було правомірно відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 814,60грн. матеріальної шкоди внаслідок застосування дисциплінарного стягнення - зняття 20% надбавки за вислугу років.

Крім того, дана надбавка носить тимчасовий характер і призначається безпосередньо керівником УМВС області за поданням начальника райвідділу та може бути знята наказом керівництва, що і було зроблено.

Згідно п.2.2. "Iнструкції про організацію роботи чергової частини міського, районного відділу (управління) внутрішніх справ, лінійного відділу (відділення) внутрішніх справ на транспорті, міського, селищного відділу (відділення) міліції" (додаток №2 до наказу МВС України від 18.08.1992р. №485) після зміни штатним працівником чергової частини надається відпочинок тривалістю - 72 години, іншим працівникам, що чергували по міськрайліноргану - 48 годин.

Отже, враховуючи те, що протягом 2000-2005 років позивач перебував на службі у вихідні та святкові дні, загальна сума яких складає 90 дні у нього виникло право на відпочинок.

Посилання на відсутність можливості скористатися даним правом у зв'язку з особливим родом службової діяльності до уваги взято не може бути адже, докази в підтвердження зазначених обставин суду не подано. Таким чином, позивачем не було реалізовано право на відпочинок з власної волі, а тому підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 2920,50грн. матеріальної шкоди за невиплату грошової компенсації за роботу у вихідні та святкові дні відсутні.

Пунктом 93 "Iнструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці осіб, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу" передбачено, що для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку до розрахунку береться середньоденне грошове забезпечення (окладів грошового утримання, відсоткової надбавки за вислугу років та 100% надбавки), яке множиться на кількість днів невикористаної відпустки.

Оскільки, відповідачем нараховано та виплачено компенсацію у сумі 3648,39грн., а позивач частково визнав помилковість здійсненого ним розрахунку та враховуючи ту обставину що позивач не оскаржує рішення апеляційного суду в цій частині, вірною є позиція апеляційного суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку в сумі 1986,30грн.

Відповідно до п.2 Указу Президента України від 04.10.1996р. №926/96 (926/96) "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплату праці працівників органів внутрішніх справ" особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Як встановлено судом першої інстанції за 8 років роботи позивачу не нараховувалась та не виплачувалась зазначена матеріальна допомога. Однак, протягом 7 років позивач не оскаржував бездіяльність відповідача по ненарахуванню матеріальної допомоги і тому порушив передбачений ст.248-5 ЦПК України (1618-15) строк оскарження.

В грудні 2004 року позивач звернувся з рапортом до начальника УМВС з проханням надати матеріальну допомогу однак допомога не була виплачена. Оскільки, позивач звернувся до суду з позовом лише 18.02.2005р. та з урахуванням строку встановленого ст.248-5 ЦПК України (1618-15) , на користь позивача слід стягнути матеріальну допомогу у розмірі 752,00грн.

Зазначеним вище Указом Президента України №926/96 (926/96) не передбачена обов'язкова наявність належного фінансування, як умови виплати матеріальної допомоги, а тому посилання представника відповідача на дані обставини є необгрунтованими.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач подавав рапорт про звільнення зі служби за сімейними обставинами, а був звільнений за п. "ж" ст.64 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР" - "за власним бажанням", який не передбачає його права на отримання зазначеної допомоги.

Отже, така допомога можлива при звільненні з посади за сімейними обставинами, що передбачено Указом Президента України №463 від 23.06.2001р. (463/2001) , а тому позовна вимога щодо стягнення матеріальної шкоди за невиплату грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ у розмірі 2798,80грн. задоволенню не підлягає.

З наданої УМВС в Кіровоградській області довідки вбачається, що позивачу було виплачено компенсацію за речове майно у сумі 1766,75грн., грошове утримання за січень 2005 року у сумі 752,00грн., за 7 днів лютого 2005 року у сумі 191,75грн. та за період з 1997 року по 2001 рік було нраховано 1272,67грн. компенсації взамін продовольчих пайків (ця сума була повнісю виплачена 10.09.2004р.).

Таким чином судами було зроблено вірний висновок, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 1766,75грн. матеріальної шкоди за невиплату грошової компенсації за неотриманий формений одяг, 600,00грн. матеріальної шкоди за неправомірне вирахування з грошової компенсації взамін продовольчого пайка та 2210,95грн. моральної шкоди внаслідок невиплати заробітної плати за січень-лютий 2005 року, оплати часу на передачу справ та компенсації за затримку в проведенні виплат - відсутні.

Не підлягають задоволенню також і вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 3000,00грн. оскільки спеціальним законодавством, що регулює порядок проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги ОСОБА_1 та управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області відхилити, а рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .