К-11063/06 Про зобов'язання погасити вексель на сплату податку на додану вартість та ввізного мита - Текст документа

В лютому 2004 року Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про зобовязання ДПI у м. Рівне погасити вексель у сплату ввізного мита і податку на додану вартість.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.02.2005 року, прийнятим після передачі справи на новий розгляд відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 16.11.2004 року, та залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 року, позов задоволено: зобов'язано відповідача погасити вексель № 7733353901709 від 2006.2003 року на сплату податку на додану вартість та ввізного мита на суму 54726,50 доларів США; стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач без порушення встановленого 90-денного терміну вивіз продукцію, виготовлену із давальницької сировини, що позбавляло податкову інспекцію підстав для відмови в погашенні векселя на сплату ввізного мита в сумі 21602,581 дол. США та податку на додану вартість в сумі 33123,958 дол. США.

В касаційній скарзі Рівненська ОДПI просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 року у справі № 18/29 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судом невірно застосовано положення ст. 2 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (327/95-ВР) , оскільки позивач стовідсоткове вивезення давальницької сировини в межах 90-денного терміну не забезпечив.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що за контрактом на переробку давальницької сировини № 804-03-071 від 10.04.2003 року та відповідно до вантажно-митних декларацій фірмою нерезидентом було поставлено на митну територію України бензол для його переробки Відкритим акціонерним товариством "Рівнеазот" на адипінову кислоту.

Позивач сплатив ввізне мито та податок на додану вартість шляхом видачі простого векселя податковому органу зі строком платежу, що дорівнюю строку здійснення операцій з давальницькою сировиною, в межах 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної митної декларації. Оскільки відповідно до ВМД давальницька сировина була ввезена на митну територію України 20.06.2003 року, кінцевий термін для погашення векселя був визначений 17.09.2003 року.

Позивач з заявою про погашення податкового векселя звернувся до податкової інспекції 18.09.2003 року, що стало підставою для відмови в погашенні векселя.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (327/95-ВР) давальницька сировина, що ввозиться на митну територію України іноземним замовником, обкладається ввізним митом за ставками Єдиного митного тарифу України, податками та зборами, що справляються при ввезенні товарів відповідно до законодавства.

Сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі простого векселя органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як на 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної вантажної митної декларації. Сума, зазначена у векселі, визначається у валюті контракту на здійснення операцій з давальницькою сировиною.

У разі вивезення готової продукції в повному обсязі, передбаченому контрактом, за межі митної території України у період, зазначений у частинах другій, третій та восьмій цієї статті, вексель погашається і ввізне мито, податки та збори (крім митних зборів) не справляються. Вексель погашається також у разі часткового вивезення готової продукції за межі митної території України, передбаченого умовами контракту, якщо український виконавець документально підтвердить сплату ввізного мита, податків та зборів, які повинні бути сплачені у разі ввезення в Україну частини сировини, з якої вироблено не вивезену з України готову продукцію. Для визначення суми платежу мита, податків та зборів вартість давальницької сировини перераховується у національну валюту України за курсом Національного Банку України, що діяв на день платежу за векселем. Облік векселів ведеться органом державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця (ч. 4 ст. 2 зазначеного Закону).

Підставою для погашення векселя (письмового зобов'язання) є подання українським виконавцем органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії вивізної вантажної митної декларації з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України (ч. 11 ст. 2 Закону).

Наявними в матеріалах справи вантажно-митними деклараціями, висновком торгово - промислової палати підтверджується вивезення позивачем у 90-денний термін продукції, виготовленої з давальницької сировини. Всі вантажно-митні декларації містять відмітку відповідної митниці про перетин митного кордону товаром до 17.09.2003 року. Крім того, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відповідність обсягу ввезеної давальницької сировини обсягу вивезеної переробленої продукції.

Судом також правильно встановлено обставини справи щодо того, що вантажно-митні декларації від 18.09.2003 року № 20400/3/203848 та № 20400/0/203847 не стосуються вивезення продукції, що була ввезена на підставі вантажно-митних декларацій від 20 червня 2003 року, а стосуються продукції, ввезеної 15.07.2003 року.

За наведених обставин, правомірним є висновок суду, що єдиною підставою для погашення векселя є вивезення продукції у 90-денний термін з дня оформлення ввізної ВМД, а не день звернення з заявою до податкової інспекції про погашення векселя.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 року

у справі № 18/29 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 року у справі № 18/29 - без змін.

Справу № 18/29 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .