УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Брайка А.I.
Ланченко Л.В.
Рибченка А.О.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представника:
відповідача: Пипка Р.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі міста Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2005 р.
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
16.11.2005 р.
у справі № 32/481-46/418
за позовом Державного підприємства "ЦЗК" АТ "Цешинська
картонажна фабрика"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
міста Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2005 р.,
залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 16.11.2005р., позов задоволено частково. Визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у Голосіївському
районі м. Києва № 001622626/0 від 20.07.2004 р., яким позивачеві
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість у розмірі 112444,81 грн., в т.ч. 74963,21 грн. основного
платежу та 37481,60 грн. штрафних санкцій. Стягнуто з ДПI у
Голосіївському районі м. Києва на користь позивача 85,00 грн.
державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В задоволення вимог щодо суми
сплачених послуг за правову допомогу адвоката у розмірі 3000 грн.
відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що податковий кредит
сформований позивачем у відповідності до вимог, які висуває Закон
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. На момент
перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум
податкового кредиту. Податкові накладні відповідають вимогам
законодавства, виписані контрагентом позивача - ТОВ "Вітл", який є
платником податку на додану вартість. Рішення районного суду про
визнання недійсними установчих документів ТОВ "Вітл" та свідоцтва
про реєстрацію платника податку на додану вартість скасовано в
апеляційному порядку.
ДПI у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу,
якою просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної
інстанцій та ухвалити нове судове рішення. Посилається на
порушення судом апеляційної інстанції п. 3 ст. 159 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, неправильне застосування п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7
Закону України та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної,
затвердженого наказом ДПА України № 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
від
30.05.1997 р. Зазначає, що податкові накладні видані особою,
установчі документи якої та свідоцтво платника податку на додану
вартість у судовому порядку визнані недійсними з моменту внесення
в реєстр платників ПДВ.
Представник податкової інспекції в судовому засіданні
підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали
справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Актом перевірки зафіксовано, що позивачем включено до
податкового кредиту податок на додану вартість у серпні-грудні
2003р. - 74963,21 грн., сплачений у ціні придбаного у ТОВ "Вітл"
товару згідно договору № 8/08 від 08.08.2003 р. Податкова
інспекція вважає, що позивач не мав права на податковий кредит,
оскільки установчі документи ТОВ "Вітл" рішенням Голосіївського
районного суду м. Києва від 08.04.2004 р. визнані недійсними з
моменту їх складання, а свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ - з
моменту внесення у реєстр платників ПДВ.
На підставі акту перевірки № 45/26-52/4/32043019 від
19.07.2004 р. ДПI у Голосіївському районі м. Києва прийняла
податкове повідомлення-рішення №001622626/0 від 20.07.2004 р.,
яким позивачеві визначила податкове зобов'язання з податку на
додану вартість у розмірі 112444,81 грн., в т.ч. 74963,21 грн.
основного платежу та 37481,60 грн. штрафних санкцій.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірний
податковий кредит сформований позивачем на підставі виписаних ТОВ
"Вітл" податкових накладних в результаті передачі товару
позивачеві (пакувальних картонних коробок") на загальну суму
575506,57 грн., в т.ч. 95917,76 грн. ПДВ на виконання договору від
08.08.2003 р. № 8/08 купівлі-продажу та додаткової угоди до нього
№ 1 від 27.10.2003 р. Оплата за поставлений товар здійснена
позивачем у повному обсязі. Таким чином, податковий кредит
сформований у відповідності до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5
п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Виходячи із приписів п.п.7.4.5 п.
7.4 ст. 7 вищевказаної норми закону, тільки відсутність податкової
накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення
до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у
звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Відповідальність платника податку у вигляді фінансових
санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму
податкового кредиту, настає лише у разі непідтвердження
податковими накладними на момент перевірки платника податку
органом державної податкової служби суми податку, попередньо
включені до складу податкового кредиту (абз. 2 п.п. 7.4.5. п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Визнання недійсною реєстрації суб'єкта господарювання та
свідоцтва про реєстрацію платника податку не може бути підставою
для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким
контрагентом на час здійснення господарської операції, оскільки
ТОВ "Вітл" було зареєстровано органами державної податкової служби
у встановленому законодавством порядку у якості платника податку
на додану вартість, відповідно воно мало право складати податкові
накладні.
Крім того, судами було достовірно встановлено, що рішення
Голосіївського районного суду від 08.04.2004 р. ухвалою
Апеляційного суду м.Києва від 08.02.2005 р. скасовано та
відмовлено у позові про визнання недійсними установчих документів
та свідоцтва платника податку на додану вартість. Отже, підстави,
якими відповідач обгрунтовував свою позицію, усунуті.
Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій
узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам
матеріального права.
Доводи податкової інспекції, викладені у касаційні скарзі,
відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони суперечать
вищевикладеній позиції та встановленим обставинам у справі.
Порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права, на
які також посилається відповідач, судом касаційної інстанції не
вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а
рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2005 р. та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2005
р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді А.I. Брайко
Л.В. Ланченко
А.О. Рибченко
О.I. Степашко