Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого  Співака В.I.,

суддів:  Білуги С.В.,

Гаманка О.I.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

при секретарі  Замезі Ю.I.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24.02.2004 р. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 19.05.2004 р. по справі за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на неправомірну бездіяльність Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2004 року ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду зі скаргою на неправомірну бездіяльність Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 24.02.2004 р. скаргу задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Хустської ОДПI Закарпатської області, що посягає у відмові зробити у паспортах громадян ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмітку про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру. Зобов'язано Хустську ОДПI Закарпатської області визнати недійсними ідентифікаційні номери ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 і знеособити присвоєні їм ідентифікаційні номери. Зобов'язано Хустську ОДПI Закарпатської області поставити у паспортах ОСОБА_1.,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 на одній з сторінок, призначених для особливих відміток (7, 8 або 9), відмітку про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера такого змісту: "Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера", завірити її підписом керівника Хустської ОДПI Закарпатської області та гербовою печаткою Хустської ОДПI Закарпатської області. Рішення суду допущено до негайного виконання.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 19.05.2004 р. вказане судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі Хустська ОДПI Закарпатської області, не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, доводи касаційної скарги є необгрунтованими, підстав для скасування судових рішень відповідно до статей 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , не має.

Частиною 1 статті 35 Конституції України (254к/96-ВР) встановлено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) від 22.12.1994 р. № 320/94 (із змінами, внесеними Законом України від 16.07.1999 р. № 1003) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Судами вірно зроблено висновок про те, що відсутність у Законі України "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) чіткої вказівки про те, який орган та на підставі яких документів повинен вносити відмітку у паспорти осіб, які відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, не може бути підставою для відмови у скарзі.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були доведені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 215, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24.02.2004 р. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 19.05.2004 р. по справі за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на неправомірну бездіяльність Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.