Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.I.

Суддів:

Амєліна С.Є.

Гуріна М.I.

Ліпського Д.В.

Юрченка В.В.

при секретарі Полинько Д.М.,

за участю позивача ОСОБА_1., представника відповідача Шавла Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації (ДПА) у Запорізькій області про стягнення одноразової грошової допомоги, яка переглядається за касаційною скаргою ДПА у Запорізькій області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 8 листопада 2006 року

у с т а н о в и л а :

У грудні 2005 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області про стягнення одноразової грошової допомоги.

Зазначав, що наказом ДПА у Запорізькій області № 230-о від 18.10.2005 року його звільнено з посади помічника оперуповноваженого комендантського взводу ГВПМ ДПI у Орджонікідзевському районі у зв'язку із скороченням штату.

Посилаючись на те, що під час звільнення відповідачем не була виплачена грошова допомога передбачена пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України № 393 (393-92-п) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій та грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військовослужбовцям служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" у розмірі 50

відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби просив стягнути з відповідача 2882 грн.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 8 листопада 2006 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ДПА у Запорізькій області, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача та позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. проходив службу в органах внутрішніх справ і згідно з наказом Запорізького міського управління УМВС України в Запорізькій області НОМЕР_1 від 7 листопада 2000 року звільнився в запас за власним бажанням.

Відповідно до наказу ДПА у Запорізькій області НОМЕР_2 від 6.11.2000 року його прийнято на службу до податкової міліції та з 08.11.2000 року призначено на посаду помічника оперуповноваженого комендантського взводу.

Наказом ДПА у Запорізькій області № 230-о від 18.10.2005року ОСОБА_1. звільнено з займаної посади в запас, на підставі п. "з" статті 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, у зв'язку із скороченням штатів.

Також встановлено, що позивачу відмовлено у виплаті грошової допомоги при звільненні з тих підстав, що звільнення повторне, а на момент першого звільнення з органів внутрішніх справ він набув права на отримання грошової допомоги в розмірі 25 відсотків суми місячного грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Розглядаючи спір, суди правильно зазначили, що згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , форми і розміри забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Урядом України затверджена постанова № 393 (393-92-п) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та обчислення пенсій та грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" абзацом першим пункту 10 якої передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі (в органах) виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Задовольнивши позов про стягнення передбаченої постановою допомоги у зв"язку із звільненням позивача за скороченням штатів, суди також правильно зазначили, що посилання відповідача на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) є помилковими, оскільки за змістом преамбули останнього ним визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України - осіб начальницького складу податкової міліції, а грошова допомога передбачена статтею 9 Закону виплачується особам, які мають право на пенсію за цим Законом і звільняються зі служби у зв'язку із скороченням штатів.

Оскільки доводи касаційної скарги зводяться до тверджень про необхідність юридичної кваліфікації спірних відносин за правилами саме згаданого Закону, то ці доводи є непереконливими, законних та обгрунтованих висновків судів не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись наведеним, ст.ст. 220, 223, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 8 листопада 2006 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .