ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Гончар Л.Я.
Чалого С.Я.
при секретарі: Деревенському I.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою фермерського господарства "Сузір'я" на постанову господарського суду Запорізької області від 20 грудня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року у справі за позовом прокурора Новомиколаївського району Запорізької області в інтересах держави в особі державного підприємства "Запорізький кінний завод № 86" до Новомиколаївської районної державної адміністрації, треті особи - Трудова сільська рада, Новомиколаївський відділ земельних ресурсів Запорізької області, фермерське господарство "Сузір'я" про визнання частково недійсним розпорядження голови Новомиколаївської районної державної адміністрації,-
в с т а н о в и л а:
Прокурор Новомиколаївського району Запорізької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі державного підприємства "Запорізький кінний завод № 86" до Новомиколаївської районної державної адміністрації, треті особи - Трудова сільська рада, Новомиколаївський відділ земельних ресурсів Запорізької області, фермерське господарство "Сузір'я" про визнання частково недійсним розпорядження голови Новомиколаївської районної державної адміністрації.
Постановою господарського суду Запорізької області від 20 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року позовні вимоги прокурора Новомиколаївського району Запорізької області в інтересах держави в особі державного підприємства "Запорізький кінний завод № 86" задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями фермерське господарство "Сузір'я" в касаційній скарзі просить скасувати ухвалені судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права .
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття райдержадміністрацією розпорядження від 24.01.2003 року № 26 діяв нині чинний Земельний Кодекс України (2768-14)
.
Глава 22 вказаного Кодексу передбачає порядок та підстави припинення права власності та право користування земельними ділянками.
Згідно статті 141 Земельного Кодексу України (2768-14)
однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачає добровільну відмову від права користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 149 Земельного Кодексу України (2768-14)
вилучення земельної ділянки проводиться тільки за згодою землекористувача та на підставі рішення відповідно Кабінетом Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, місцевих рад відповідно до їх повноважень.
Як вбачається із матеріалів справи, при прийнятті розпорядження № 26 про вилучення земельної ділянки у державного підприємства "Запорізький кінний завод № 86" райдержадміністрація керувалася матеріалами інвентаризації та згодою представника кінного заводу, які були підставою для прийняття виконавчим комітетом Новомиколаївської районної ради народних депутатів рішень від 16.05.1991 року за № 86 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель Новомиколаївського району" та від 19.03.1992 року за № 39 "Про затвердження матеріалів додаткового виділення і передачі до держзапасу сільгоспугідь, які раніше належали колгоспам і радгоспам". Однак, вказані рішення виконавчого комітету визнані незаконними та скасовані рішенням Новомиколаївського місцевого суду Запорізької області від 13.07.2001 року. В той же час кінний завод заперечував проти вилучення у нього земель. Звертає увагу, що погодження про вилучення земель кінного заводу до складу запасу здійснено тільки шляхом підпису головного агронома господарства. До того ж, визнання акту недійсним з моменту його прийняття зацікавлені особи вправі звернутись з вимогою про відновлення первісного стану, якщо її не заявлено разом з вимогою про визнання акту недійсним (пункт 8 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року№ 02-5/35 з подальшими змінами та рекомендаціями ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" .
Таким чином, вилучення земель у кінного заводу Новомиколаївською райдержадміністрацією здійснено с порушенням земельного законодавства.
Колегія суддів враховує і той факт, що ДП "Запорізький кінний завод №86" включений до переліку об'єктів, приватизація яких заборонена. Працівники кінного заводу позбавлені права на розпаювання земель кінного заводу, відповідно, фізичні особи, які отримають земельні ділянки із земель кінного заводу, які переведені в землі запасу, будуть знаходиться в привілейованому становищі.
Доводи касаційної скарги спростовуються наступними обставинами.
Заявник правомірно посилається на рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № З-рп/99, згідно якого прокурори та їх заступники мають право звертатись до суду виключно в інтересах держави в особі органів державної влади або місцевого самоврядування.
В то же час, Конституційний суд України вказав, що для вирішення справи суттєвим вбачається з'ясування поняття "інтереси держави". У процесі дослідження встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України (254к/96-ВР)
, так і нормами інших правових актів. Iнтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та і господарювання тощо.
Iнтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Iз врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
За змістом пункту 2 статті 121 Конституції України (254к/96-ВР)
та статей 2 і 29 Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
під представництвом інтересів держави в арбітражному суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючі повноваження щодо захисту інтересів держави, вчиняє в суді процесуальні дії. Ці дії згідно з частинами першою та другою статті 29 Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
включають звернення прокурора до арбітражного суду з позовною заявою, участь у справах, порушених за його заявою, у разі коли це передбачено законом або визнано за необхідне арбітражним судом, або за ініціативою прокурора, якщо цього вимагає захист інтересів держави.
Прокурор в процесі судово го розгляду обгрунтував необхідність пред'явлення позову в інтересах держави в особі державного підприємства "Запорізький кінний завод №86".
В мотивувальній частині постанови господарського суду зазначено з посиланням на норми матеріального права з яких підстав розпорядження голови Новомиколаївської райдержадміністрацIЇ від 24.01.2003 року №26 визнано нечинним (невідповідність земельному законодавству).
З моменту прийняття скасованих рішень виконавчого комітету Новомиколаївської районної ради народних депутатів від 16.05.1991 року №86 та від 19.03.1992 року № 39 до прийняття спірного розпорядження голови Новомиколаївської райдержадміністрації від 24.01.2003 року №26 пройшло більше десяти років. За цей час змінилось і земельне законодавство. Тому при прийнятті спірного розпорядження про вилучення земель в землі запасу та інвентаризації земель Новомиколаївського району райдержадміністрація повинна була керуватися зміненим законодавством, тим більше, що спір щодо вилучених земель кінного заводу був наявний.
Посилання фермерського господарства "Сузір'я" на роз'яснення Міністерства аграрної політики України, листи прокуратури Запорізької області та Запорізького обласного головного управління земельних ресурсів колегія суддів не може прийняти в якості доказу, оскільки прийняте розпорядження голови райдержадміністрації повинно відповідати чинному законодавству, а не роз'ясненням вказаних органів.
Оспорюваним розпорядженням № 26 ні фермерському господарству "Сузір'я", ні іншим особам, в тому числі фізичним, земельні ділянки не надавались, тому колегія суддів не вбачає порушення інтересів нинішніх землекористувачів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, наведених в касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу фермерського господарства "Сузір'я" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 20 грудня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 11 квітня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15)
.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України Харченко В.В.