Про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області (далі – управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління ПФУ, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо перерахунку пенсії за нормами Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1788-XII (1788-12) ) з 1 листопада 2012 року; зобов’язати управління ПФУ провести перерахунок пенсії у зв’язку з втратою годувальника з 1 листопада 2012 року у відповідності з вимогами Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1058-IV (1058-15) ) в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника – ОСОБА_2.

Селидівський міський суд Донецької області постановою від 30 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2014 року, позов задовольнив.

Суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач неправомірно здійснив призначення пенсії позивачу з 1 листопада 2012 року у зв’язку з втратою годувальника в розмірі, визначеному статтею 44 Закону № 1788-XII, оскільки з 1 січня 2004 року питання розміру вказаного виду пенсії регулюється статтею 37 Закону № 1058 IV.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом статей 9, 37, абзаців першого, другого пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) , статей 2, 44 Закону № 1788-XII. На обґрунтування заяви додано копії постанов Вищого адміністративного суду України від 23 травня та 17 жовтня 2013 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. У зазначених рішеннях касаційний суд дійшов висновку, що призначення позивачу пенсії в розмірі 30 % заробітку годувальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних, не суперечить положенням Закону № 1058-IV (1058-15) , оскільки цим Законом не визначено розмір пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Із наведених судових рішень убачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував статті 36, 37, 38, абзаци перший, другий пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) , положення Закону № 1788-XII (1788-12) , внаслідок чого були ухвалені різні за змістом судові рішення.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом наведених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Статтею 9 Закону № 1058-IV встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Розділом V вказаного Закону (1058-15) визначено умови призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв’язку з втратою годувальника на всіх членів сім’ї, виділення частки пенсії (стаття 39).

Так, зокрема, відповідно до частини першої статті 37 цього Закону пенсія у зв’язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї призначається в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника.

Разом з тим згідно з частиною восьмою статті 36 Закону № 1058-IV пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1105-XIV (1105-14) ). Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону № 1105-XIV пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством. Тобто вказана норма містить посилання на законодавство про пенсійне забезпечення, оскільки, як визначено абзацом сьомим частини другої статті 5 Закону № 1058-IV, виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Абзацом першим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) , який прийнятий пізніше Закону № 1788-XII (1788-12) , встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) положення Закону № 1788-XII (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Цим абзацом було доповнено вказаний пункт згідно із Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-ІV (3108-15) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Таким чином, враховуючи, що Закон № 1058-IV (1058-15) , який прийнятий останнім у часі та, як зазначено у його преамбулі, розроблений відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ПФУ, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, а також те, що він чітко визначає, в якій частині застосовується Закон № 1788 XII (1788-12) , пріоритетному застосуванню до відносин, пов’язаних з призначенням і виплатою пенсії у зв’язку з втратою годувальника, підлягає Закон № 1058-IV (1058-15) .

Право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника закріплено, зокрема, абзацом другим частини першої статті 36 Закону № 1058 IV, відповідно до якого батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що призначення і виплата пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, його дружині має здійснюватись відповідно до вимог Закону № 1058 IV (1058-15) .