Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого  Харченка В.В.

суддів      Васильченко Н.В.

Кравченко О.О.

Гончар Л.Я.

Леонтович К.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2005 року у справі за позовом Одеської митниці до ПП "Маркус" про зобов'язання провести дії по забезпеченню позову,-

Встановила:

У серпні 2005 року Одеська митниця звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до ПП "Маркус" про зобов'язання провести дії по забезпеченню позову  шляхом проведення митного оформлення вантажів з поданням  митному органу не авальованого комерційними банками податкового векселя на суму податкового зобов'язання.

05.08.2005р. Одеською митницею було подано клопотання в порядку ст. 66 ГПК України (1798-12) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ПП "Маркус" вчиняти будь-які дії, що стосуються предмету спору (а.с.13). Свої вимоги митниця обгрунтувала тим, що їй стало відомо про намір ПП "Маркус" здійснити митне оформлення вантажів інших імпортерів, приймаючи їх на свою адресу та видаючи їх за свої, без авалювання податкових векселів, тобто без дотримання вимог п. 11.5 ст. 11 Закону "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а в подальшому існує ризик непогашення наданих відповідачем векселів шляхом припинення діяльності ПП "Маркус", а саме: ліквідації, визнання банкрутом та інше, що призведе до ненадходження до Державного бюджету України коштів у розмірі понад 50 000 000 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 8 серпня 2005 року задоволено клопотання позивача та заборонено ПП "Маркус" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, що стосуються предмету спору, до вирішення справи по суті.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2005 року задоволена апеляційна скарга ПП "Маркус", ухвала господарського суду Одеської області від 8 серпня 2005 року скасована.

На зазначене судове рішення надійшла касаційна скарга Одеської митниці, в якій ставиться питання про його скасування та залишення в силі ухвали господарського суду Одеської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права.

Заслухавши  суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається із позовної заяви та клопотання, поданого в порядку ст. 66 ГПК України (1798-12) , Одеська митниця просила заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, що стосуються предмета спору.

Отже, митниця просила застосувати заходи до забезпечення позову, які не передбачені ст. 67 ГПК України (1798-12) .

Місцевий господарський суд задовольнив ці вимоги і заборонив відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, що стосуються предмета спору, при цьому не зазначив, у зв'язку з чим він вийшов за межі заявлених у клопотанні вимог і заборонив взагалі будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, що стосуються предмета спору, і як це вплине на предмет спору, а також не конкретизував які саме дії заборонено вчиняти ПП "Маркус", як того вимагає ст. 67 ГПК України (1798-12) .

В позовній заяві Одеська митниця визначила предметом спору зобов'язання ПП "Маркус" проводити митне оформлення вантажів, з наданням податкового векселя з обов'язковим підтвердженням комерційними банками шляхом авалю, згідно з п. 11.5 ст. 11 Закону "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , але суд не врахував, що рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2004р. у справі № 6/19-04-69 було зобов'язано Чорноморську регіональну митницю, правонаступником якої є позивач, здійснювати митне оформлення вантажів, що надходять на адресу ПП "Маркус" з видачею простого податкового векселя на суму податкового зобов'язання згідно з п. 11.5 ст. 11 Закону "Про ПДВ"   (168/97-ВР) без надання довідки про експортне відшкодування та без підтвердження використання вантажу для власних потреб, яке постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2004р. було залишено без змін і набрало чинності. За таких обставн судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що  заборона ПП "Маркус" вчиняти будь-які дії, що стосуються предмету спору фактично призвела до припинення виконання вищевказаного рішення Одеського господарського суду і до неможливості здійснювати відповідачу свою діяльність по митному оформленню вантажів. Судова колегія вважає, що судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

Відповідно  до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

У х в а л и л а:

Касаційну скаргу Одеської митниці відхилити, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2005 року залишити  без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у строки і у порядку, передбаченому статтями 237-239 КАС України (2747-15) .