Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді Фадєєвої Н.М.,

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

при секретарі: Коротких В.В.

за участю представника відповідача Тесленка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах на рішення господарського суду Полтавської області від 07 вересня 2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2006 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах до Колективного підприємства завод "Агроелектроремонт" про стягнення суми, -

встановила:

У червні 2005 року управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Колективного підприємства завод "Агроелектроремонт" про стягнення 53646 грн. 72 коп. боргу по сплаті страхових внесків. В ході судового розгляду позивач зменшив свої вимоги і просив стягнути 48446 грн. 60 коп.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07 вересня 2005 року, яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2006 року, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі позивач звернувся з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти по справі нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги скарги мотивує порушенням судами норм матеріального і процесуального права та неповне дослідження обставину справі.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник відповідача вважав судові рішення законними та обгрунтованими, представник позивача до суду не з'явився. про час і місце розгляду справи повідомлений.

Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно вимог ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

В ході з'ясування обставин у справі судами попередніх інстанцій встановлено наступне: Колективне підприємство (надалі - КП) завод "Агроелектроремонт" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивач прирівнював позики, які відповідач надавав своїм працівникам, до заробітної плати, що підтверджується актом № 100 від 05.07.2005 року, і відповідно відповідачу донараховано недоїмку по сплаті страхових внесків у розмірі 53646 грн. на суму вказаних позик.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.08.2005 року сторони підписали акт взаємозвірки розрахунків, однак відповідач надав письмове пояснення від 02.09.2005 року № 71, в якому зазначає, що акт підписаний помилково, та зі змістом вищезгаданого акту він не погоджується

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, незалежно від джерел фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Розмір страхових внесків встановлений Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) та розділом 4 Iнструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, і становить 32% від фонду оплати праці та 1-2%, що утримуються із заробітної плати працюючих.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків, страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій вірно відмовлено в позові, оскільки позики, що надавались працівникам відповідачем в рахунок заробітної плати, не підпадають під вимоги ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , адже не є доходом, заробітною платою чи грошовим забезпеченням.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення судів, які постановлені з дотриманням вимог чинного матеріального і процесуального закону, не підлягають скасуванню.

Касаційна скарга не містить доводів, які б спростували викладені вище висновки судів, оскільки грунтується на невірному тлумаченні касатором норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 07 вересня 2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.