Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.I.

Суддів:

Амєліна С.Є.

Гуріна М.I.

Ліпського Д.В.

Юрченка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1. на постанову апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2006 року

у с т а н о в и л а :

У вересні 2005 року ОСОБА_1. в порядку цивільного судочинства звернувся з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості з виплат передбачених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2005 року позов задоволено.

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову останнього скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Рішення суду першої інстанції постановлено за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , а постанова апеляційного суду ухвалена згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до правил частин 1, 2 статті 184 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення. У випадку, визначеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, судом апеляційної інстанції є Вищий адміністративний суд України.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Кодексу встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Це означає, що судова колегія у цивільних справах апеляційного суду, як адміністративний суд, може переглядати у апеляційному порядку справи адміністративної юрисдикції і в такому статусі не може виступати апеляційним судом щодо рішень ухвалених за правилами іншого судочинства.

Оскільки апеляційним судом зазначені вимоги порушені, то ухвалене рішення підлягає скасуванню, а справа направленню до апеляційного суду для розгляду за правилами цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2006 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у порядку цивільного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .