Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.

суддів: Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Міненку I.М.,

за участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 09.12.05 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22.05.06 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Балико-Щучинської сільської ради, 3-тя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень сільської ради та державних актів на право приватної власності на землю, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до Балико-Щучинської сільської ради, 3-тя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень сільської ради та державних актів на право приватної власності на землю.

Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 09.12.05 року позовні вимоги ОСОБА_1 було залишена без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 22.05.06 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 09.12.05 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з цими судовими рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 09.12.05 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22.05.06 року та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог не повно та не всебічно дослідили матеріали справи.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 (v0011700-76)  від 29.12.76 року "Про судове рішення" мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати. Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України (254к/96-ВР) , на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, керуючись якими суд встановив обставини справи, права і обов'язки сторін, а в необхідних випадках - також на відповідні керівні постанови Пленуму Верховного Суду України з питання застосування законодавства при вирішенні цивільних справ.

Рішенням 18 сесії 21 скликання Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 20.05.04 року про передачу земельних ділянок у приватну власність було вирішено передати ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,31 га по АДРЕСА_1, хоч на сесії розглядалася заява ОСОБА_2 про передачу їй у приватну власність земельної ділянки площею 0,30 га по АДРЕСА_1.

Суд, визнаючи рішення 18 сесії 21 скликання Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 20.05.04 року про передачу земельних ділянок у приватну власність законним, не дослідив в судовому засіданні протокол засідання даної сесії та протиріччя, чому розглядалося питання про передачу ОСОБА_2. у приватну власність земельної ділянки площею 0,30 га по АДРЕСА_1, а було вирішено передати у приватну власність ОСОБА_2. у приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,31 га і не дав йому правову оцінку.

Не дослідження даних обставин справи призвело до неповного і не всебічного з'ясування обставин справи, що призвело до постановлення необгрунтованого рішення.

Таким чином, судами не правильно дана правова оцінка обставин по справі, не правильно застосовані норми матеріального права при прийнятті рішень і дані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на задовольнити частково.

Постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 09.12.05 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22.05.06 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Балико_Щучинської сільської ради, 3-тя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень сільської ради та державних актів на право приватної власності на землю скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Балико-Щучинської сільської ради, 3-тя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень сільської ради та державних актів на право приватної власності на землю направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.