Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. I.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання - Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.01.2006р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2006р. у справі № 19/263

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції

до:

1) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1,

2) Приватного підприємства "Нарда"

про визнання недійсним зобов'язання та стягнення 200 750 грн. 48 коп.,

за участю представників:

позивача - Лазоренко I. В.,

відповідача-1 - ОСОБА_2,

відповідача-2 - не з'явились,

встановив:

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією подано позов, з урахуванням уточнень, про визнання недійсним усного господарського зобов'язання по правочину між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Нарда" щодо купівлі-продажу 335,194 т. зерна на суму 200 750 грн. 48 коп. відповідно до переліку накладних та стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь держави 200 750 грн. 48 коп. грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.01.2006р. у справі № 19/263, прийнятим відповідно норм ГПК України (1798-12) , позов задоволено; визнано недійсним господарське зобов'язання по правочину, укладеного між відповідачами, як такого, що вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь держави 200 750 грн. 48 коп., стягнуто на користь останнього з Приватного підприємства "Нарда" 200 750 грн. 48 коп.

В обгрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01.12.2004р., яке набрало законної сили, визнано недійсними статут та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Приватного підприємства "Нарда"; останню податкову звітністю підприємство подало за червень 2004р.; 01.02.2005р. було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість; операції по спірному правочину в податковому обліку не відображались, тобто підприємство ухилялося від декларування отриманих доходів та сплати податків у встановленому законодавством порядку; вказане свідчить про наявність у Приватного підприємства "Нарда" під час укладання спірного правочину та зобов'язання мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2006р., прийнятою відповідно норм КАС України (2747-15) , рішення суду першої інстанції змінено в частині переліку документів, якими підтверджується господарське зобов'язання між відповідачами, а також в частині розподілу судових витрат, в іншій частині рішення залишено без змін. При цьому посилання апеляційного господарського суду стосовно задоволення позову аналогічні зазначеним в рішенні суду першої інстанції.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, в позові відмовити посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 173, ст. ст. 207, 208 ГК України (436-15) , ч. 4 ст. 94 КАС України (2747-15) .

В запереченнях на касаційну скаргу Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін з посиланням на вірне вирішення спору по суті.

Приватне підприємство "Нарда" заперечення на касаційну скаргу не подало.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та першого відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Статтею 96 КАС України (2747-15) передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України (2747-15) судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі усної угоди Приватне підприємство "Нарда" поставило Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 335,194 тон зерна пшениці та ячменю на загальну суму 200 750 грн. 48 коп., що підтверджується накладними IНФОРМАЦIЯ_1 та відповідними податковим накладними, а останній сплатив Приватному підприємству "Нарда" грошові кошти в розмірі 200 750 грн. 48 коп., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів IНФОРМАЦIЯ_2.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01.12.2004р. визнано недійсним з моменту видачі, тобто з 25.02.2003р. статут, а також свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.07.2003р. Приватного підприємства "Нарда" з підстав його реєстрації невідомими особами, оскільки громадянка ОСОБА_3 внеску до статутного фонду підприємства не вносила, до фінансово-господарської діяльності даного підприємства ніякого відношення не мала, а також не мала мети та можливості сплачувати до Державного бюджету України податки.

З вказаного суди зробили висновок про те, що визнання недійсними установчих документів та неподання звітності до контролюючих органів є достатнім доказом спрямованості умислу суб'єкта підприємницької діяльності на приховування від оподаткування прибутків, а відтак підтвердженням укладення спірного господарського зобов'язання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Однак Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, і мало бути предметом дослідження у цій справі. Однак, наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди.

Висновки, викладені у рішенні районного суду, яким були визнані недійсними установчі документи Приватного підприємства "Нарда", починаючи з моменту реєстрації, не є обов'язковими для господарських судів при розгляді даного спору.

Рішення районного суду не звільняло суди від встановлення наявності умислу підприємства на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягнув за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

У відповідності з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Сам по собі правочин щодо купівлі-продажу 335,194 т. зерна на суму 200 750 грн. 48 коп. не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обгрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України (2747-15) , -

ухвалив:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.01.2006р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2006р. у справі № 19/263.

3. Справу № 19/263 направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України (2747-15) .