Про визначення коду товару - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юніоіл" (далі - Товариство) до Східної митниці Державної митної служби України (правонаступником якої є Східна митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця, ДМСУ відповідно) про визнання незаконним та скасування рішення про визначення коду товару,

У жовтні 2011 року Товариство звернулося до суду із позовом, у якому (з урахуванням роз'єднання позовних вимог) просило визнати протиправним та скасувати рішення відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Митниці про визначення коду товару від 22 липня 2011 року № КТ-700-1736-11 з моменту його прийняття.

На обґрунтування позовних вимог послалося на незаконність вищезазначеного рішення, оскільки результати проведених митним органом досліджень, які відображенні у висновку Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи ДМСУ від 23 травня 2011 року № 12.1-830, на підставі якого Митниця прийняла оскаржуване рішення, не спростовують належність ввезених позивачем нафтопродуктів до товарної підкатегорії 2710195100 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) та не дають можливості безсумнівно віднести цей товар до товарної підкатегорії 2710196100 згідно з УКТ ЗЕД.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року, позов задовольнив повністю: визнав незаконним та скасував оскаржуване рішення Митниці.

Вищий адміністративній суд України ухвалою від 4 лютого 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виходив із того, що при визначенні коду товару Митниця помилково враховувала лише його назву без урахування призначення цього товару для досягнення певних цілей.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Митниця, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 312, 313, 340, 355 Митного кодексу України та статті 12 Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII "Про судову експертизу", просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2014 року та прийняти нове судове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2008 року (№ К-13172/07), 1 і 29 листопада 2011 року (№№ К-16769/09, К-26119/10 відповідно), 12 січня, 26 квітня та 23 серпня 2012 року (№№ К-23104/10, К-23536/10; К/9991/15555/11; К/9991/33821/12 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове правозастосування.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається Митниця, обґрунтовуючи різне правозастосування.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суду касаційної інстанції не наведено іншого, ніж у наданих для порівняння судових рішеннях, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві Митниці.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви Східної митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.