Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представника позивача: Кузьміної В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 28.11.2005 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 24.02.2006 по справі № 5/190

за позовом Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс"

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

до 2. Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 03.08.2005 № 0000341321/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9 470 грн., яке винесене на підставі Акту перевірки від 24.06.2005 №000087/082201152380/082400241332/03328379 бази відпочинку "Южная", яка розташована у м. Бердянськ по вул. Макарова, 9 та належить Запорізькому комунальному підприємству міського електротранспорту "Запоріжелектротранс", щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового, та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 28.11.2005, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.02.2006 по справі № 5/190 - позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.08.2005 № 0000341321/0 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9470 грн. сумою податкового зобов'язання. В решті задоволення позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки, згідно сертифікату серія ВБ № 235534, база відпочинку "Южная" надає готельні послуги місць для короткотермінового проживання, то відповідно, позивач повинен був дотримуватись приписів п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) при реалізації послуги з проживання для двох осіб на загальну вартість 1860 грн. Зазначені кошти були прийняті, але документ встановленої форми не був наданий.

При цьому судом зазначено, що із змісту спірного податкового повідомлення-рішення випливає, що позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем штрафні санкції в сумі 9470 грн., що суперечить Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань пер бюджетними та державними цільовими фондами" (2181-15) .

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції повністю.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач (далі - СДПI) подав касаційну скаргу, в якій зазначає, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. I тому СДПI обгрунтувала свою скаргу тим, що системний аналіз приписів чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що штрафні санкції є податковим зобов'язанням, і на підставі чого просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, в позові відмовити повністю.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , (в редакції Закону України від 01.07.2000 № 1776, зі змінами та доповненнями) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Тобто, оскільки судами вірно встановлено той факт, що на базі відпочинку "Южная" при проведенні розрахункової операції, що пов'язана із прийманням готівки - РРО, книги обліку розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовувалися, за таких підстав до позивача правомірно було застосовано санкцію, передбачену п. 7 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) у розмірі 170 грн., оскільки були порушені вимоги п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг" (265/95-ВР) та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) .

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів попередніх інстанції про те, що підставами для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення були не податкові зобов'язання, засновані на обов'язкових платежах до бюджетів або державних цільових фондах. Отже, визначення фінансових санкцій за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, як податкового зобов'язання суперечить п.1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетними та державними цільовими фондами" (2181-15) (податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;) та ст.ст. 14,15 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , якими встановлений вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій вірно встановлено порушення норм профільного законодавства, і посилання скаржника на вказані вище підстави спростовані в ході судового розгляду справи, відповідно суд касаційної інстанції погоджується у повному обсязі із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову. Відповідно постанова Господарського суду Запорізької області від 28.11.2005 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 24.02.2006 по справі № 5/190 не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 28.11.2005 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 24.02.2006 по справі № 5/190 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України (2747-15) .