Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача  Рибченка А.О.

суддів:  Брайка А.I.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:  Каліушку Ф.А.

за участю представників:

позивача:  Сечіна А.Л., дов. № 5 від 01.05.2007 р.;

відповідача 1:  не з'явився;

відповідача 2:  не з'явився;

відповідача 3:  не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства "Сандао"

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2005 р.

у справі № 6/62/03-24/131 господарського суду Запорізької

області

за позовом Приватного підприємства "Сандао"

до 1. Хортицької міжрайонної державної податкової інспекції

м. Запоріжжя

2. Управління Державного казначейства у Запорізькій області

3. Фінансового відділу Хортицької районної адміністрації м.

Запоріжжя

про визнання недійсним рішення № 07 від 23.01.2002 р. та повернення зайво перерахованої суми податку, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2003 року Приватним підприємством "Сандао" заявлено позов про визнання недійсним рішення Хортицької МДПI м. Запоріжжя № 07 від 23.01.2002 р. про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 7645,83 грн. та стягнення надміру сплачених податків, зокрема ПДВ за травень 2001 р. в сумі  12 254 грн., 50 грн. комунального податку за 2 квартал 2001 р., пені на суму  366,14 грн. та 386,51 грн. процентів за користування розстрочкою податкового зобов'язання.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.06.2004 р. позов ПП "Сандао" задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Хортицької МДПI   м. Запоріжжя № 07 від 23.01.2002 р. про стягнення узгодженої суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 7645 грн. 83 коп. Стягнуто з місцевого бюджету на користь позивача 50 грн. комунального податку. Стягнуто з Державного бюджету Хортицького району на користь позивача 13 006 грн. 65 коп. з податку на додану вартість зайво перераховану.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано приписами пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2005 р. рішення місцевого господарського суду від 16.06.2004 р. скасовано, а в позові відмовлено з посиланням на те, що зміст пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України  № 2181-III

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство "Сандао" оскаржило її в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2005 р., з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 16.06.2004 р.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання суду касаційної інстанції не з'явились, своїм процесуальним правом, що передбачене ст. 49

Відповідно до ч. 4 ст. 221

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП "Сандао" є платником податків і обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

28.03.2000 р. між позивачем та АК АПБ "Україна" укладений договір № 11 про здійснення розрахунково-касового обслуговування.

14.06.2001 р. ПП "Сандао" виставило в банк платіжні доручення № 196 та  № 198 від 14.06.2001 р. на перерахування до бюджету відповідно податку на додану вартість за березень 2001 р. в сумі 12 254 грн. і комунального податку в сумі 50 грн. за 2 квартал 2001 р. Вказані платіжні доручення отримані банком із зазначенням дати надходження.

В зв'язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку банку, платіжні доручення № 196 та № 198 від 14.06.2001 р. залишились не оплачені.

Станом на 16.07.2001 р. залишок коштів на рахунку позивача у АК АПБ "Україна" склав 120 076 грн. 25 коп.

Суми податків, що не надійшли до бюджету, відображені ПП "Сандао" та відповідачем 1 в акті звірки розрахунків з бюджетом станом на 24.10.2001 р. та в акті звірки від 08.11.2001 р. № 7117/10/24-013.

В зв'язку з відмовою відповідача 1 відображати в особовому рахунку позивача зазначені суми податків, в останнього виник податковий борг в сумі 12 254 грн.

Податковий борг в сумі 7 200 грн. 55 коп. позивач погасив за рахунок зменшення від'ємного значення в податкових деклараціях з ПДВ за травень, червень, жовтень та листопад 2002 року.

Рішенням Хортицької МДПI № 07 від 23.01.2002 р. ПП "Сандао" було визначено суму податкового боргу в сумі 7645 грн. 83 коп.

В зв'язку з цим, підприємство уклало Договір про розстрочення № 14 від 13.02.2002 р. та сплачувало проценти за надану розстрочку на загальну суму 386 грн. 51 коп.

26.09.2002 р. була оформлена платіжна вимога № 1016 на оплату пені з податку на додану вартість в сумі 366 грн. 14 коп.

Рішеннями № 55 від 14.12.2001 р. та № 56 від 14.12.2001 р. податковою інспекцією скасовані (списані) пеня та фінансові санкції з податків по яких платежі не надійшли до бюджетів з вини банківської установи.

Крім того, відповідно до рішення № 57 від 14.12.2001 р. податковою інспекцією призупинено нарахування пені на суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 12 254 грн. та з комунального податку у розмірі 50 грн.

На підставі встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем двічі сплачено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12 254 грн. та 50 грн. з комунального податку .

Відповідно до вимог пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України

На підставі пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України

Відповідно до Закону України

На підставі ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" 

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

У розумінні Закону України

Крім того, відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями  ст. 32 Закону України

Згідно пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України

Зокрема, приписами пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Враховуючи, що момент закінчення нарахування пені визначено датою подання платіжного документа до банку, є підстави вважати, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податку.

На підставі системного аналізу вказаних правових норм, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що з моменту прийняття  АК АПБ "Україна" у ПП "Сандао" платіжних доручень № 196 та № 198 від 14.06.2001 р. на перерахування до бюджету відповідно податку на додану вартість за березень 2001 р. в сумі 12 254 грн. та комунального податку в сумі 50 грн. за 2 квартал 2001 р. позивач виконав свої податкові зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав про подвійне стягнення податковим органом з позивача однієї суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з комунального податку та вірно застосував до вказаних правовідносин пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України

В зв'язку з наведеним вище, оскаржена постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2005 р. не містить законних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ПП "Сандао".

За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом  ст. 226

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Сандао" задовольнити.

Скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2005 р., а рішення господарського суду Запорізької області від 16.06.2004 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238